Випуск 32 Печать
Автор: Administrator   
17.10.2017 12:46
Недоступен ни однин перевод.

I. ГЕОГРАФІЯ РЕКРЕАЦІЇ ТА ТУРИЗМУ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА
ПРИКЛАДНІ ПИТАННЯ

Яковчук О.В. СУЧАСНА КЛАСИФІКАЦІЯ ТУРИСТИЧНИХ ПОДОРОЖЕЙ 3-17
Мета. Розглянути проблематику класифікації туристичної діяльності в Україні, що призводить до різного трактування сутності туристичного процесу і застосування різних підходів у туристичному бізнесі.
Методика. Використовувались соціологічні, статистичні, географічні та економічні методи дослідження та світовий досвід дослідження даної проблематики.Результати. Основу класифікаційних критеріїв туризму складає туристська мотивація. Були виділені 4 групи основних видів туризму: рекреаційна, пізнавальна, активна і специфічна, які об’єднують 40 основних напрямів туристичних подорожей.
Наукова новизна. Застосованні інноваційні підходи до класифікації туризму, які не застосовувались в науковій сфері України у повній мірі.
Практична значимість. Результати дослідження отримані не лише на базі наукової літератури та професійної періодики, а й на базі аналізу діяльності провідних туроператорів України.
Ключові слова: класифікація туризму, туристська мотивація, види і напрями туризму, організація туризму.
 Список використаних джерел:
 1. География туризма. Учебник для вузов / Под ред. : Александровой А. Ю. – М. : КноРус, 2009. – 592 с.
2. Географія туризму: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Смаль І.В. - Ніжин : Лисенко М. М. [вид.], 2011. - 574 с.
3. Кляп М.П. Сучасні різновиди туризму: навчальний посібник / М.П. Кляп, Ф.Ф. Шандор.-К.:Знання,2011.-334с.
4. Організація туризму. Підручник / Писаревський І.М., Погасій С.О., Андренко І.Б., Поколодна М.М., Сегеда І.В. За ред. Писаревського І.М. – Харків: ХНАМГ, 2008. – 541 с.
 5. Туристичний бізнес: теорія та практика. Навч. посіб. / Мальська М.П., Худо. В.В. 2-ге видання. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 368 с.
6. Сталий розвиток туризму: теорія, методологія, реалії бізнесу. Монографія / Ткаченко Т.І. - К.: Київський національний торговельно-економічний університет, 2009. - 463 с.
7. Atlas of Travel and Tourism Development / edited by Myra Shackley. - Oxford, Butterworth-Heinemann, Elsevier Linacre House, Jordan Hill. – 217 p.
8. Dictionary of Travel, Tourism and Hospitality. Third edition / edited by S. Medlik. - Oxford, Butterworth-Heinemann, Elsevier Linacre House, Jordan Hill. – 283 p.
 9. Enciclopedia of tourism / edited by Jafar Jafari.London - New York, Routledge, Taylor & Francis Group, 2000. – 715 p.
10.Understanding Tourism / edited by S. Medlik. - Oxford, Butterworth-Heinemann, Elsevier Linacre House, Jordan Hill. – 247 p.
11.Worldwide Destinations. The geography of travel and tourism. Fourth edition / Brian G. Boniface and Chris Cooper. – Oxford, Butterworth-Heinemann, Elsevier Linacre House, Jordan Hill. – 528 p.

Атаманюк Я.Д. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ САМОДІЯЛЬНОГО ТУРИЗМУ 17-26
 Метою дослідження є проаналізувати особливості самодіяльного туризму на сучасному етапі та запропонувати вдосконалену модель його структури.
 Методика. Аналіз літературних джерел показав, що на сьогодні існує значна кількість різноманітних класифікацій туризму за різними критеріями.
 Результати. Автором після проведення експертних та соціологічних досліджень запропонована сучасна різностороння класифікація видів самодіяльного туризму. Дана структура найбільш повно відображає сучасний стан розвитку та різносторонність даного напряму в туристичній індустрії. Запропоновано сучасне розуміння самодіяльного туризму як нового соціального напряму туристичної мобільності, який на Заході вже має свою історію розвитку. В сучасних умовах формуються нові види самодіяльного туризму, пов’язані, перш за все,   із використанням глобальної мережі Інтернет. Їх поширення та розвиток відображають тенденції попиту на туристичному ринку.
 Наукова новизна. Самодіяльний туризм розглядається як подорожі, що здійснюються з відмовою від послуг туроператорів та турагентів і охоплює не тільки різні види спортивно-оздоровчого туризму, а й бекпекінг, трекінг, автостоп тощо. Самодіяльні подорожі можуть організовуватись як туристичними організаціями (клубно-секційний туризм) так і самими подорожуючими (незалежний (аматорський) туризм.
 Практична значимість. Практичне впровадження запропонованих у дослідженні положень у маркетинговій діяльності туристичних підприємств та організацій дозволить визначити той сегмент послуг, який буде цікавим для сучасних туристів. Таким чином можна виявити перспективні напрями діяльності туристичного бізнесу.
 Ключові слова: структура самодіяльного туризму, види самодіяльного туризму, незалежний туризм.
Список використаних джерел:
1.Сасін М.П., Гринько С.А. Вдосконалення класифікації видів і форм туризму [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tourlib.net/statti_ukr/sasin.htm
2.Атаманюк Я. Д. Діяльність туристських самодіяльних організацій: [навчально-методичний посібник] / Я. Д. Атаманюк, Т. Д. Атаманюк, П. А. Горішевський, Івано-Франківськ: Плай, 2008. – 216с.
3.Мальська М. П. Туристичний бізнес: теорія та практика [навчальний посібник] / М. П. Мальська, В. В. Худо, К.: Центр учбової літератури, 2007. — 424 с.
4.Кляп М. П. Сучасні різновиди туризму:[ навчальний посібник] / Кляп М. П., Ф. Ф. Шандор, К. : Знання, 2011. — 334 с.
5.Рудєв І. М. Діяльність туристської самодіяльної організації: [навчальний посібник] / І. М. Рудєв.Київ, 2006.-352с.
6.Божко Л.Д. Історія бекпекінгу як нової соціальної практики мобільності в епоху глобалізації [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://journals.hnpu.edu.ua/ojs/hisgeo/article/view/832/835

Рідевський, Г.В., Шадраков О.В. ТЕРИТОРІАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ГОТЕЛЬНОГО БІЗНЕСУ РЕСПУБЛІКИ БІЛОРУСЬ 26-36
 Цель. Основная цель статьи – исследовать территориальную организацию гостиничного бизнеса в Беларуси на основе впервые появившихся статистических показателей, характеризующих состояние и функционирование сети гостиниц в разрезе административных районов и городов областного подчинения.
 Методика. Основные результаты были получены с помощью методов регионального анализа. Для оценки развития гостиничного бизнеса использовались данные о числе гостиниц и других средств размещения, единовременной вместимости гостиниц, количестве размещенных в гостиницах лиц, числе предоставленных ночёвок, выручке, полученной от размещения гостей (туристов).
 Результаты. В результате исследований была дана оценка развития гостиничного хозяйства регионов Беларуси, выявлена его пространственная поляризованность, приуроченная к крупнейшим городским центрам, дана характеристика развития гостиничного бизнеса в границах внутриобластных систем расселения, исторически сложившихся в Беларуси.
 Научная новизна. Полученные научные результаты являются новыми, поскольку используемые в работе основные индикаторы развития гостиничного бизнеса в разрезе городов областного подчинения и административных районов ранее в Беларуси не публиковались. Исследование территориальной организации гостиничного хозяйства позволяет судить о регионах, куда направлен основной поток туристов и об уровне развития гостиничного хозяйства в регионах страны.
 Практическая значимость. Полученные данные о территориальной организации гостиничного бизнеса могут быть использованы как для планирования развития сети гостиниц, так и развития туризма в регионах Беларуси.
 Ключевые слова: Территориальная организация, гостиничный бизнес, регион.
 Список использованных источников
 1.Виды экономической деятельности. Общегосударственный классификатор Республики Беларусь. – Минск: Госстандарт, 2006. – 240с.
2.Ридевский Г.В. Социально-эколого-экономическое районирование Республики Беларусь // Восточная Европа: вопросы исторической, общественной и политической географии. Сборник научных статей. – Псков: Издательство ПГПИ, 2003. –С.87-96.
3.Ридевский Г.В. Регионополизация территориальной структуры хозяйства и расселения Республики Беларусь // Северо-западная Россия: проблемы экологии и социально-экономического развития.– Псков, 2004.- С. 304-306.
4.Ридевский Г.В. Планировочное районирование Республики Беларусь // Белорусский экономический журнал. – 2005. - №5. – С. 4-10.
5.Ридевский Г.В. Процессы регионополизации и необходимость их учёта в разработке стратегии регионального развития Республики Беларусь // Экономический бюллетень НИЭИ Министерства экономики Республики Беларусь. – 2011. - №4. – С. 57-63.
6.Ридевский Г.В. Регионализация и расслоение пространства как основные итоги регионополизации в Белоруссии // Российская глубинка – модели и методы изучения. – М.: Эслан, 2012. – С. 193-208.
7.Ридевский Г.В. Территориальная структура расселения, хозяйства и природопользования современной Беларуси // Географія та турізм. – Вип. 18. - Навук. зб. / Ред. кол. Я.Б. Олійник (відп. ред.) та інш. – К.: Альтерпрес, 2012. – С. 206-214.
8.Туризм и туристические ресурсы в Республике Беларусь. Стат. сборник. – Минск: Национальный стат. комитет Республики Беларусь, 2014. – 105 с.

Заваріка Г.М., Зеленко О.О. ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМИ КУЛЬТУРНО - ДОЗВІЛЛЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 36-46
 Мета: здійснення соціально-економічного аналізу дозвіллєвої культури.
 Методика. В статті проведено соціально-економічний   аналіз дозвіллєвої культури як форми соціальної активності людини на сучасному етапі розвитку країни. Використано статистичний, аналітичний, порівняльний методи дослідження.
 Результати. Доведено, що в системі культурно-дозвіллєвої діяльності відбуваються трансформаційні процеси, які, нажаль, не сприяють розвитку суспільства. Для більшості населення ряд дозвіллєвих практик є недосяжним, що відтворює в наступних поколіннях несформованість культурних запитів і смаків, апатію і незнання приваб активного культурного життя, можливостей насиченого і повноцінного проведення дозвілля. Така ситуація призводить до поглиблення соціокультурної диференціації та культурно-дозвіллєвої поляризації в суспільстві.
 Наукова новизна полягає у проведенні соціально-економічного аналізу культурно-дозвіллєвої діяльності.
 Практична значимість. Перерозподіл вільного часу пов'язаний зі збільшенням затрат часу на сферу комерції, боротьбою за фізичне та соціальне виживання. Організаторам культурно-дозвіллєвої діяльності слід враховувати сучасні тенденції розвитку суспільства.
 Ключові слова: дозвілля, культурно - дозвіллєва діяльність, туризм, доходи, соціальна активність, безробіття.
 Список використаних джерел:
 1. Бабенко Н. Сімейне дозвілля як соціально-культурне явище //Рідна школа. - 2002. - № 3. - C. 74-77
2.Бочелюк В.Й., Бочелюк В.В. Дозвіллєзнавство. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 208 с.
 3. Кірсанов В. Концептуальні напрями наукових досліджень з педагогічного управління культур-но-просвітньою діяльністю в умовах дозвілля//Вісник Книжкової палати. - 2005. - № 1. - C. 43-45.
 3. Кірсанов В. Культура дозвілля як предмет культурної політики//Вісник Книжкової палати. - 2006. - № 1. - C. 46 - 48.
 4. Кириченко І. Страчене дозвілля //Політика і культура. - 2001. - № 4. - C. 34-35
 5. Культура дозвілля (Добірка статей) //Завуч. - 2007. - № 22 (серпень), (спецвипуск). - C. 38-47
 6. Максименко Л. Культура дозвілля:вирішення проблеми вільного часу дитячого населення міста //Світ дитячих бібліотек. - 2006. - № 5. - C. 27-28
 7. Петрова І. Культурно-дозвіллєві центри виникнення та розвиток //Рідна школа. - 2000. - № 7. - C. 13-16.
 8. Гриценко О. А. Аналітичні матеріали до парламентських слухань та Днів Уряду з питань розвитку культурної сфери в Україні [Електронний ресурс] / О. А. Гриценко, В. В. Солодовник, О. О. Різник, М. В. Стріха, Н. К. Гончаренко. - К.: УЦКД, 2005. - Режим доступу : http://www.culturalstudies.in.ua.
9. Культура [Електронний ресурс] // Державний комітет статистики України. - Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/
 10. Культура в законі: Стан та проблеми правового регулювання культури в Україні / В. Солодовник, О. Гриценко, М. Стріха, В. Вечерський ; За ред. О. Гриценка ; Укр. центр культ. дослідж. Ін-т культ. політики. - К. : УЦКД, 1998. - 100 с.
 11.Панарин А. Стратегическая нестабильность XXI века // http://www.moskvam.ru/2002/07/panarin.htm.
 12. Скокова Л. Читання у структурі культурно-дозвіллєвих практик населення України / Л. Скокова // Бібліотечна планета. - 2010. - № 1. - С. 14-17.
 13. Українське суспільство 1994-2008. Соціологічний моніторинг / За ред. д.е.н. В. Ворони, д.соц.н. М. Шульги. - К. : Інститут соціології НАН України, 2008. - 656 с.
 14. Соціально-економічний розвиток України за січень-жовтень 2014 р. [Електронний ресурс] // Державний комітет статистики України. - Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/
 15. Dumazedier J. Sociologie empirigue du loisir. - Paris, 1974.
16. Украинскому туризму прогнозируют удачный новогодний сезон [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://news.finance.ua/ru/news/~/338931
 17. АТОР: виїзний турпотік впав на 25% [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://alltour.in.ua/ator-vi%D1%97znij-turpotik-vpav-na-25/
 18. Экстремальный туризм: в зону АТО предлагают экскурсии за 8000 грн. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://news.bigmir.net/ukraine/834471-Ekstremal-nyj-turizm--v-zonu-ATO-predlagajut-ekskursii-za-8000-grn

Смирнов І.Г., Обозний В.В. ПЕЙЗАЖНІ ДОРОГИ У МІЖНАРОДНОМУ ТУРИЗМІ: СВІТОВИЙ ДОСВІД ТА ЗАСТОСУВАННЯ В УКРАЇНІ 46-54
 Мета. Розкрити особливості пейзажних доріг, як туристичних дестинацій, та їх географію у світі (Австралія), Європі (Іспанія, Італія, Австрія, Швейцарія, Норвегія, Польща), в Україні («Нафтовий шлях», «Дорога Швейка» - у кооперації з Польщею).
 Методика дослідження полягає у поєднанні емпіричних (спостереження, порівняння) та теоретичних (систематизація та класифікація) методів наукового пізнання по відношеню пейзажних доріг як туристичного ресурсу .
 Результати. Надано характеристику пейзажних доріг як туристичного ресурсу. Розкрито сучасну географію пейзажних доріг у світі (Австралія), Європі (Іспанія, Італія, Австрія, Швейцарія, Норвегія, Польща). Запропоновано спільні україно-польські маршрути в Україні - «Нафтовий шлях», «Дорога Швейка».
 Наукова новизна. Вперше в Україні розкрито особливості пейзажних доріг як туристичного ресурсу та надано практичні рекомендації з їх спільного розвитку в Україні та Польщі в транскордонних регіонах з урахуванням світового досвіду.
 Практична значимість полягає, по-перше, в ознайомленні фахівців туризму з міжнародним досвідом використання пейзажних доріг як туристичної дестинації на прикладі Австралії, Іспанії, Італії, Австрії, Швейцарії, Норвегії, Польщі; по друге, в розробці спільних україно-польських маршрутів – пейзажних доріг «Нафтовий шлях», «Дорога Швейка».
 Ключові слова: пейзажні дороги, їх створення та застосування в туризмі, досвід Австралії, Італії, Іспанії, Швейцарії, Австрії та Норвегії, українсько-польське співробітництво.
 Список використаних джерел
1. 100 битв, которые изменили мир. Продолжение. Вып. 112. «Галлиполи – 1915». – М.: ООО «Де Агостини», 2013. – 29 с.
2. Велика Океанська Дорога [Електронний ресурс] - Режим доступу до сайту: http://ru.wikipedia.org/wiki
3. Велика Океанська Дорога [Електронний ресурс] - Режим доступу до сайту: http://www.australia.com/campaigns/nothinglike/ru/great-ocean-road-product1.htm
4. Great Ocean Road – [Електронний ресурс] - Режим доступу до сайту: http://www.ozdigest.com/destination/great-ocean-road/
5. Podkarpackie: mapa turystyczna [Електронний ресурс] - Режим доступу до сайту: http://www.wrota.podkarpackie.pl
6. Смирнов І.Г. Пейзажні дороги у міжнародному туристичному бізнесі: світовий та європейський досвід / І.Г. Смирнов // Інформаційне забезпечення транскордонного співробітництва України: Матеріали ІІ Міжн.наук.-практ.Інтернет-конф. – Луцьк: Вежа-Друк, 2014. – С. 56-62.

Нефедова Н.Є., Яворська В.В., Михайлова Н.П. ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ РЕКРЕАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОДЕСЬКОГО РЕГІОНУ 54-66
 Метою суспільно-географічних досліджень рекреаційної діяльності Одеського регіону є встановлення особливостей формування, функціонування і територіальної організації окремих видів організованого відпочинку та туризму.
 Методика дослідження базувалась на узагальненні досвіду суспільно-географічних досліджень організації відпочинку та туризму. Були використані нові підходи щодо типізації видів рекреаційної діяльності. Дослідження особливостей санаторно-курортного лікування базувалось на методиці, запропонованої фахівцями Інституту медичної реабілітації та курортології.
 Результати дослідження розкривають особливості сучасної територіальної організації Одеського регіону. У роботі наданий історичний огляд становлення та розвитку рекреаційної діяльності, характеристика природних рекреаційних ресурсів та історико-культурного потенціалу регіону, особливостей функціонування та територіальної організації окремих видів рекреаційної діяльності. У статті розглянуті проблеми та перспективи розвитку рекреаційної діяльності Одеського регіону.
 Науковою новизною є характеристика курортних районів, які була визначені у відповідності з медичною спеціалізацією всіх рекреаційних установ Одеського регіону та особливостей розміщення природних лікувальних ресурсів.
 Дана робота має практичну значимість для вивчення напрямків трансформації та проблем розвитку рекреаційної діяльності Одеського регіону.
 Ключові слова: рекреаційні ресурси, рекреаційна діяльність, санаторно-курортне лікування, туризм, курортні райони.
 Список використаних джерел
 1. Блага М. Рекреаційно-ресурсний потенціал і фактори його використання / М. Блага //Український географічний журнал. – 2000. – № 2. – C. 28-30
 2. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристські ресурси України /О.О. Бейдик. – К.: ВЦ КНУ, 2001. – 396 с.
 3..Масляк П.О. Рекреаційна географія / П.О. Масляк. – К.: Знання, 2008. – 343 с.
 4.Міста та райони Одеської області за 2013 рік. Статистичний збірник. – Одеса: Головне управління статистики в Одеській області, 2014. – 279 с.
5. Нефедова Н.Є. Рекреаційне господарство Одеського регіону / Н.Є. Нефедова; авт. колектив: О.Г. Топчієв [керівник], І.І. Кондратюк, В.В. Яворська [та ін.] // Одеський регіон: передумови формування, структура та територіальна організація господарства - Одеса: Астропринт, 2012. – С. 209-222
6. Нефедова Н.Є. Територіальна організація санаторно-курортного господарства Одеси.               / Н.Є. Нефедова // Регіон-2013: стратегія оптимального розвитку: матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю. м. Харків, 7-8 листопада 2013 р. /Гол. ред. колегії В.С. Бакіров – Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2013. – С. 317-319
7. Нефедова Н.Є. Рекреаційний потенціал Одеської області, його використання та перспективи розвитку туризму / Н.Є. Нефедова. В.В. Яворська //Географія в інформаційному суспільстві. Зб. наук. праць. У 4-х тт. – К.: Обрії, 2008. – Т. 4. – 249-251 с.
8. Нефедова Н.Є. Чинники розвитку і ресурси сучасного туризму Одеського регіону                           / Н.Є. Нефедова. В.В. Яворська // Культура народов Причерноморья: Научный журнал. - №176, 2009. – Сімферополь, 2009. – С. 103-107
 9. Одесса. Город – агломерация – портово-промышленный комплекс /под общ. ред. д.г.н., проф. А.Г.Топчиева – Одесса: БАХВА, 1994. – 360 с.
 10. Основные направления санаторного лечения и медицинской реабилитации. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.odessasan.com.ua
11. Програма розвитку туризму в м. Одесі на 2013-2015 роки (№2451-VI від 21.12.2012р.). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.odessa.ua
 12. Рутинський М.Й. Зелений туризм / М.Й. Рутинський, Ю.В. Зінько. – К.: Знання, 2008. – 271 с.
 13. Санаторно-курортне лікування, організований відпочинок та туризм в Одеській області. – Одеса: Головне управління статистики в Одеській області, 2013. – 133 с.
 14 Топчієв О.Г. Суспільно-географічні дослідження: методологія, методи, методик                   / О.Г. Топчієв. – Одеса: Астропринт, 2005. - 632 с.
 15. Топчієв О.Г. Основи суспільної географії / О.Г. Топчієв. – Одеса: Астропринт, 2009. – 544 с.

Єрко І.В. КІЛЬКІСНІ ПОКАЗНИКИ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИТЯЧОГО ОЗДОРОВЛЕННЯ ТА ВІДПОЧИНКУ НА ТЕРИТОРІЇ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 66-74
 Мета статті: охарактеризувати розвиток дитячого оздоровлення та відпочинку на території Волинської області.
 Методикою дослідження слугували роботи з туризму, рекреації та досвід дослідження оздоровлення та відпочинку дітей В процесі написання статті використовувались статистичний, порівняльний методи, а також фондові матеріали управління у справах молоді та спорту Волинської області.
 Результати досліджень: охарактеризовано діяльність основних закладів відпочинку та оздоровлення дітей області, їх площа, середньооблікова кількість штатних працівників, показники фінансової діяльності, динаміка фактично проведених ліжко-днів, кількості оздоровлених. Запропоновано низку заходів щодо поліпшення розвитку закладів відпочинку та оздоровлення дітей на території Волинської області, а саме: необхідно відрегулювати фінансово-економічну діяльність; збільшити обсяг державної підтримки; вдосконалити нормативно-праве забезпечення; проводити активну інвестиційну політику та кредитування; відновити матеріально-технічне забезпечення закладів; забезпечити постійне підвищення кваліфікації персоналу.
 Наукова новизна: узагальнено та доповнено показники розвитку дитячого оздоровлення та відпочинку на території Волинської області, які визначають розвиток туристично-рекреаційного комплексу регіону.
 Практична значимість: матеріали викладені в статті можуть бути використані для туристсько-рекреаційних досліджень регіону та в навчальному процесі на географічному факультеті Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.
 Ключові слова: дитяче оздоровлення та відпочинок, заміські заклади відпочинку.
 Список використаних джерел:
 1. Головне управління статистики у Волинській області [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www/URL : www. lutsk.ukrstat.gov.ua
 2. Державна служба статистики України [Елктронний ресурс]. – Режим доступу : www/URL : www.ukrstat.gov.ua
 3. Звіт «Про підсумки оздоровлення та відпочинку дітей влітку 2013 року» Управління у справах, молоді та спорту [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.voladm.gov.ua

Чикайло Ю.І., Стадницька В.А., Волошин І.М. ВІЙСЬКОВО-ІСТОРИЧНІ МУЗЕЇ УКРАЇНИ, ЯК ОБ’ЄКТИ ВІЙСЬКОВОГО ТУРИЗМУ (НА ПРИКЛАДІ МІСТА ЛЬВОВА) 74-86 
Метою дослідження є характеристика поширення та аналіз сучасних тенденцій відвідуваності музеїв військово-історичного спрямування міста Львова.
Методика. Для висвітлення наявності, стану використання і зацікавленості екскурсантів військово-історичними музеями, опрацьовано статистичні матеріали відділу статистики, Львівської обласної державної адміністрації та окремих музеїв. Застосовано картографічний метод і складено картосхему на якій відображено геопросторове розміщення військово-історичних музеїв.
Результати. Визначено, що переважна більшість музеїв зосереджена в центральній частині міста Львова. Проаналізовано, що у порівнянні з попередніми роками (2010, 2011), станом на 2013 р., кількість екскурсантів у музеях зросла приблизно у двічі. Встановлено, що найбільш відвідуваними музеями військово-історичної тематики є Історико-меморіальний музей Євгена Коновальця (с. Зашків), Музей-Арсенал (Львів), Національний музей-меморіал «Тюрма на Лонцького» (Львів).
Наукова новизна. Поданo опис дванадцяти військово-історичних музеїв, які виділено в окрему класифікаційну групу. Складено картосхему їх розміщення у місті Львові. Представлено діаграми відвідування музеїв екскурсантами.
Практична значимість. Одержані інформативні результати досліджень дозволять збільшити зацікавленість адміністративних та туристичних організацій, які сприятимуть збільшенню туристичних потоків, розвиткові туристичної інфраструктури.
Ключові слова: туризм, військовий туризм, історичний музей, військово-історичний музей.
Список використаних джерел:
1.Державний музей авіації. Офіційний веб-сайт. – Режим доступу: URL: http://aviamuseum.com.ua/
2.Військово-історичний музей 58 будинку офіцерів. Офіційний веб-сайт. – Режим доступу: URL: http://prukvo.ru
3.Голиборода І. Перспективи розвитку військово-історичного туризму на Львівщині / Ігор Голиборода [Електронний ресурс] // Вісник Львів. ун-ту. Сер. геогр. – 2012. – Вип. – 29. ч. 2. – С. 45–50. – Режим доступу: URL :http://galhistory.lviv.ua/about_ua.html
4.Головне управління статистики у Львівській області. 14.05.2014 р. № 38. До міжнародного дня музею. [Інтернет ресурс]. – Режим доступу: URL :http://lv.ukrstat.gov.ua/ukr/si/press/2014/r150514_38.pdf
5.Громадські музеї Львівщини: Довідник: У 2 т. / Авт.-упоряд.: Л. Перейма, Я.Огоновська, М. Зобків, Г. Iвановська; Наук. ред.: О. Роман, Л. Перейма, О.Перелигіна; Літ. ред. Я. Тучапський; Худ.-тех. ред. Ю. Поляков; Відп. за вип. Б. Чайковський; Львівський історичний музей. - Львів: Проман, 2007. - Т. 1. - 243 с.
6.Енциклопедія Львова. Т.4./ За ред. А. Козицького. – Львів: «Літопис», 2012. – 816 с.
7. Каталог музеїв Львівської області. – Режим доступу: URL : http://museum-ukraine.org.ua/?p=401
8.Комунальний заклад Львівської обласної ради. Львівський обласний центр краєзнавства, екскурсій і туризму учнівської молоді. Офіційний веб-сайт. – Режим доступу: http://www.locketum.lviv.ua/музеї/шкільні-музеї
9. Культура і мистецтво. Олександрійський міський музей миру. Офіційний веб-сайт Олександрівської міської ради. – Режим доступу: URL :http://alexandria.kr.ua/category/cult_struct/museum_of_peace/
10. Личаківський некрополь. Офіційний веб-сайт. – Режим доступу: http://lviv-lychakiv.ukrain.travel/
11. Львівський бронетанковий завод. Офіційний веб-сайт. – Режим доступу: http://www.tank.lviv.ua/
12.Львівський історичний музей. Офіційний веб-сайт. – Режим доступу: URL: http://www.lhm.lviv.ua/ekspozyciyi.html
13.Меморіальний комплекс «Національний музей історії великої вітчизняної війни 1941-1945 років». Офіційний веб-сайт музею. – Режим доступу: URL: http://www.warmuseum.kiev.ua/ukr/history.shtml
14.Міністерство оборони України. Департамент соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України. Офіційний веб-сайт. – Режим доступу: URL: http://www.mil.gov.ua/ministry/struktura-aparatu-ministerstva/departament-soczialnoi-ta-gumanitarnoi-politiki-mou.html
15.Музеї зброї та військової техніки. Путівник тисячолітній. Офіційний сайт Державного історико-культурного заповідника у м. Путивлі. – Режим доступу: URL: http://www.putivl-1000.net/spadschina/muzej-zbroyi.php
16.Музеї України. Науково-популярний журнал. -№4(34), 2009. – с.20-21.
17.Музей-генерал хорунжого УПА Романа Шухевича. Офіційний веб-сайт Львівського історичного музею. – Режим доступу: URL: http://www.lhm.lviv.ua/ekspozyciyi/muzey_shuhevycha.html
18.Національний військово-історичний музей України. Офіційний веб-сайт. – Режим доступу: http://nvimu.com.ua/
19. Поліщук О.В. Теоретичні засади дослідження мілітарі-туризму / О. В. Поліщук [Електронний ресурс] // SWorld – 1-12 October 2014. – Режим доступу: URL: http://www.sworld.com.ua/index.php/ru/tourism-and-recreation-314/theoretical-and-methodological-foundations-of-tourism-and-recreation-314/22824-314-029
20. Рутинський М. Й., Стецюк О. В. Музеєзнавство: Навч. посіб. - К.: Знання, 2008. - 428 с.
21. Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М.П. Кляп, Ф.Ф. Шандор. – К. : Знання, 2011. – с. 199.
22.Територія терору. Пересильна тюрма № 25 Львівське гетто. – Режим доступу: URL: http://territoryterror.org.ua/uk/
23. Шаправський Р. Які види екстремального туризму вигідно розвивати в Україні / Р. Шаправський [Електронний ресурс] // Журнал «Статус». – 2012. - № 22-23. –– Режим доступу: URL : http://infotour.in.ua/shapravskij.htm
24. Х Hrusovsky M., Noeres K. Military tourism. The Long Tail of Tourism. 2011, P.87-88. – Режим доступу: URL: http://link.springer.com/chapter/10.1007%2F978-3-8349-6231-7_10

Любіцева О.О., Стригун І.М. САКРАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ М. КИЄВА І НАПРЯМКИ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ 86-96
Метою дослідження є виявлення можливостей інтенсифікації використання сакрального потенціалу м.Києва задля розвитку туризму.
Методика дослідження основана на визначенні тенденцій розвитку світового туристичного ринку, релігійного туризму і паломництва та на виявленні останніх тенденцій розвитку туристичної діяльності в м. Києві. Основними методами є вербальний, статистичний, маркетинговий аналіз та узагальнення отриманих результатів.
 Результати полягають у визначенні загальних тенденцій розвитку паломництва в світі та провідних країнах з високим сакральним потенціалом, виявленні тенденцій розвитку туризму в м.Києві в кризовий період та пропозицій з використання сакральної функції столиці.
 Наукова новизна полягає в тому, що отримало подальший розвиток дослідження паломництва на локальному рівні
 Практична значимість полягає в пропозиціях і розробках, які, на думку авторів, можуть стимулювати не тільки паломництво, а й розвиток релігійного туризму до Києва.
 Ключові слова: сакральний потенціал, паломництво, релігійний туризм, розвиток туризму.
 Список використаних джерел:
1.Любіцева О.О. Паломництво та релігійний туризм /О.О.Любіцева, С.П.Романчук Паломництво та релігійний туризм. Навч.посібник.-К.:-Альтерпрес,2011.-416с.
2.Liubitseva O. Geography of Religion in Kiev / IGU Regional Conference, Kraków, Poland 18 - 22 August 014 IGU 2014 Book of Abstracts IGU2014 –0601 – електронне видання
3.Державна служба статистики України - ukrstat.gov.ua
4.Релігійно-інформаційна служба України. Режим доступу: http://risu.org.ua/ua/index/resourses/statistics/ukr2015/60129/

Кепеняк Н.М., Назарук М.М. ЛІСОВІ ЕКОСИСТЕМИ ЯК ПЕРЕДУМОВА РОЗВИТКУ РЕКРЕАЦІЇ НА ТЕРИТОРІЇ НПП «СКОЛІВСЬКІ БЕСКИДИ» 96-106
 Мета: визначення особливостей придатності лісових екосистем для розвитку рекреації та наслідки її впливу на екологічний стан території.
 Методика: з метою визначення рекреаційного навантаження на найбільш відвідувані ділянки території НПП влітку 2012 р. було проведено польові дослідження. Впродовж наступних двох років ми слідкували за змінами стану природних екосистем досліджуваної території. Польові дослідження були побудовані на спостереженнях, які охоплюють головно бездорожню рекреацію, тому під час діагностики стану природних комплексів ми орієнтувалися на стадії витоптування (за методикою А. Тарасова). Згідно з цієї ж методики ми визначили стадії рекреаційної дигресії на досліджуваних ділянках.
 Результат: досліджено, що на найбільш відвідуваних ділянках Тустані проявляється третя стадія рекреаційної дигресії, а на територіях, які не зазнають надмірного рекреаційного навантаження дигресія взагалі не проявляється.
 Наукова новизна: вперше в умовах НПП Сколівські Бескиди” досліджено особливості придатності лісових екосистем для розвитку рекреації. Також ми виділили їх геопросторові особливості та вплив на них рекреаційної діяльності.
 Практична значимість: як свідчить досвід, регулювати кількість відпочиваючих на територіях національного природного парку надзвичайно складно, тому ми пропонуємо ряд заходів для запобігання значного навантаження на природні екосистеми. Також ми обґрунтували, що стійкість лісу до рекреаційних навантажень можна підвищити спеціальними рубками, садінням дерев, тощо.
 Ключові слова: лісові екосистеми, рекреація, рекреаційне навантаження, НПП.
 Список використаних джерел:
 1.Тарасов А.И. Экономика рекреационного лесопользования / А.И. Тарасов. – М.: Наука, 1980. – 160 с.
 2. Стафійчук В. І. Рекреалогія. – К.: «Альтерпрес», 2006. – 264 с.
 3.  Фоменко  Н. В. Рекреаційні ресурси та курортологія. – К.: Центр навч. літ., 2007. – 312 с.
 4. Проблеми географії та менеджменту туризму Явкін В.Г., Руденко В.П., Король О.Д. та ін. – Чернівці: Рута, 2006. – 260с.
 5. Національний природний парк “Сколівські Бескиди”[Електронний ресурс]. – НПП “Сколівські Бескиди. – 2008- 2014. – Режим доступу : http://skole.org.ua/

ІІ. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУСПІЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ ТА КРАЇНОЗНАВСТВА

Олійник Я.Б. ПАРАДИГМА РЕГІОНАЛЬНОГО СОЦІУМУ В СУСПІЛЬНІЙ ГЕОГРАФІЇ 106-120
Метою дослідження є розкриття сутності парадигми регіонального соціуму в суспільній географії через призму життєдіяльності населення.
Методика дослідження основана на застосуванні сучасних підходів в українській і зарубіжній географії щодо особливостей формування життєдіяльності населення, його структурних складових. Концепція розглядає розвиток регіонального соціму під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників. Серед зовнішніх чинників найбільший вплив мають глобалізацій ні виклики (метрополізаційні процеси, формування глобального ринку праці). В кожному регіоні проявляється специфіка дії регіональних чинників, зумовлених економічними, демографічними, соціокультурними, геополітичними, інформаційними, екологічними особливостями території.
 Результати. Регіональний соціум розглядається як спільність людей, що проживають на певній території. . Простежується декілька підходів до визначення суті, аналізу життєдіяльності населення. Відзначено, що одні з них є спробами комплексної характеристики, а інші характеризують окремі аспекти, сфери життєдіяльності людини. Виявлена структура життєдіяльності населення.
 Наукова новизна. Розкритий механізм формування життєдіяльності населення регіону. Висвітлені особливості її структурних елементів.
Практична значимість статті полягає у висвітлені різноманітних видах діяльності, які і будуть виступати як функціональні форми (компоненти системи) життєдіяльності, які характерні для будь-якої територіальної спільності людей.
Ключові слова:регіональний соціум, парадигма, життєдіяльність населення, територіальна спільність людей.
 Список використаних джерел
1.Агафонов Н.Т. Географическая наука региональный и экологический подходы // Проблемы территориальной организации экономики / Агафонов Н.Т., Лавров С.Б., Хорев Б.С. – Л.: Наука, 1979. – С. 11–19.
2.Алаев Э.Б. Социально-экономическая география: Понятийно-терминологический словарь / Э.Б. Алаев. – М.: Мысль, 1983. – 350с.
3.Алехин А.Б. Экономическая теория жизнедеятельности человека: основные понятия и гипотезы / А.Б. Алехин. – О.: 1993. – 46 с.
4.Алехин А.Б. Прогнозирование и оптимизация экономико-экологических систем / А.Б. Алехин. – К.: Наукова думка, 1993. – 150 с.
Анохин А.А. Региональные проблемы социального развития / А.А. Анохин. – Л.:МГУ, 1986. – 160 с.
5.Анохин А.А. Современная социальная география Запада: теория, методология; предметное содержание / А.А. Анохин // Весник Ленинградского университета. – серия географическая. – 1987. – вып. 2, №4. – С. 84-93.
6.Архипов Ю.Р. Процесы взаимодействия в экономико–географических системах / Ю.Р. Архипов, Р.Г. Хузеев – Казань: Издат Казанского у-та, 1980. – 150 с.
7.Бугроменко В.М. Исследование территориальной структуры города (на примере внутригородского транспорта): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. геогр. наук: спец. 11.00.02 МГУ. – М., 1980. – 32 с.
8.Гольц Г.А. Принцып сочетания производственных и социальных связей для выделения системы расселения разного уровня / Г.А. Гольц // Достижения и перспективы. – 1985 . – №3. – С. 14–18.
9.Горленко И.А. Современный этап развития экономико-географических исследований в УССР / И.А. Горленко, Г.В. Балабанов // Развитие географических исследований в УССР. – К.: Наукова думка, 1990. – С. 94–101.
10.Гукалова І.В. Якість життя населення України: теоретико-методологічні основи суспільно-географічного дослідження / дис... д-ра геогр. наук : 11.00.02 / І.В. Гукалова; НАН України, Інститут географії. - К., 2008. - 463 с.
11.Долинин А.А. Социальная география – особая ветвь географи населения / А.А. Долинин // Теоретические аспекты экономической географии. – Л.: ГО, 1975. – С. 53–61.
12.Долинин А.А. Проблемы методологи и методики исследования территориальных общностей в системе соціального районирования / Долинин А.А., Бугаев В.К., Шипунова З.И. // Социальная география СССР (Проблемы методологи и теории). – Л.: ГО, 1984. – . 14–25.
13.Кабо Р.М. Элементы географического изучения населения в СССР / Р.М. Кабо // География в школе. – 1941. – №3.
14.Лейкина К.С. География образа жизни как особое направление экономико-географического страноведения / К.С. Лейкина, В.В. Покшишевский // Изв. АН СССР. Сер. геогр. – 1978. – №2. – С. 136-150.
15.Машкова О.В. Суспільно-географічне дослідження геопросторової неоднорідності умов життєдіяльності сільського населення регіону дис. канд. геогр. наук: 11.00.02 / О.В. Машкова / Херсонський держ. ун-т. - Херсон, 2008. - 182 с.
16.Методологічні проблеми сучасної географії: [Зб. наук.пр.] – К.: Наукова думка, 1993. – 155 с.
17.Пістун М.Д. Основи теорії суспільної географії / М.Д. Пістун – К.: Вища школа, 1996. – 230 с.
18.Ревайкин А.С. Уровень жизни населения (методология и проблемы регионального исследования) / А.С. Ревайкин – М.: Наука, 1989.
19.Руденко Л.Г. Напрями географічних досліджень в Україні у сучасних умовах / Л.Г. Руденко // Український географічний журнал. – 1995. – №1 – 2. – С. 7–12.
20.Фащевский Н.И. Урбоэкологическое районирование в староосвоеных регионах / Фащевский Н.И., Немченко М.П., Старостенко А.Г. // Тез. докл. междунар. конф. «Экологическая безопасность зон градопромышленных агломераций Западной Украины». – Пермь, 1993. – С. 79–81.
21.Фащевский Н.И. Территориальная организация жизнедеятельности населения / Фащевский Н.И., Палий Т.М., Немченко М.П. – К.: Наукова думка, 1992. – 136 с.
22.Фащевский Н.И. Методологические аспекты региональных исследований жизнедеятельности населения / [ Фащевський Н.И., Палий Т.М., Немченко М.П., Старостенко А.Г. ] // Методологические проблемы современной географи. – К.: Наукова думка. – 1993. – С. 112–119.
23.Фащевський М.І. Порівняльний аналіз умов життєдіяльності населення областей України / [ Фащевський М.І., Палій Т.М., Немченко М.П., Старостенко Г.Г. ] // Економіка Радянської України. – 1991. – №10. – С. 71–76.
24.Фащевский Н.И. Научно-методические основы исследования социально-демографических условий формирования общественно-территориальных комплексов / [ Фащевський Н.И., Немченко М.П., Старостенко А.Г. ] // Методические основы географических исследований природних и общественных территориальных комплексов. – К.: Наукова думка. 1989. – С. 54–58.
25.Федоров Г.М. Теоретические и методические основы геодемографической типологии микрорайонов / Г.М. Федоров // Социальная География СССР. – Л.: Наука, 1984. – С. 97–105.
26.Шишацький В.Б. До питання про наукову теорію і термінологію електоральної географії / В.Б. Шишацький // Ек. та соц. географія: науковий збірник / МОН України; КНУ імені Тараса Шевченка. – К., 2007. – Вип. 57. – С. 21–26.
27.Bastide M., Girard A. Mobilite de la population. Population, 2005. – №4. – P. 15–18.
28.Beaujeu-Garnier J. La population francaise. Apres le recensement de 2011. Paris, 2012
29.Claval P. Principes de geographic sociale. Paris, 1973.
30.World Urbanization Prospects: The 2007 Revision Highlights. – United Nations, New York, 2008. – 22 pp.
31.Smith D.M. The geography of social well-being in the United States. New York: McGraw Hill, 1973. P.1.
32.Smith D.M. Human geography: a welfare approach. - London: Edward Arnold, 1977.P.362-363.

Гладкевич Г.І., Чуканова О.А. СТАЛИЙ РОЗВИТОК І АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ ТЕРИТОРІЇ 120-135
 В условиях рынка возросла актуальность определения территориальной емкости, от которой зависит величина платы за использование территории.
 За каждой отдельно взятой территорией закрепляется так называемая «функция места» (преимущественный для определенной территории вид деятельности) - промышленная функция, транспортная, сельскохозяйственная, селитебная, рекреационная, природоохранная и др. Рост интенсивности использования территории и усложнение пространственной структуры природопользования способствуют формированию конфликтных ареалов (территориальных конфликтов),
 Цель. Выявление конфликтных ареалов (территориальных конфликтов), что обусловлено исчерпанием территориальной емкости, ограничивающей масштабы человеческой деятельности в данном месте.
 Методика. Метод анализа территориальных конфликтов, предложенный в данном исследовании, заключается в их поэтапном разрешении. На первом этапе проводится оценка территориальной емкости территории на базе адаптированного для практических расчетов метода картографической оценки экологической емкости территории Н.Ф. Реймерса. На втором, - выявляется характер пространственного сочетания функций друг с другом - симбиоз, соседство или антагонизм. При получении интегральной оценки остроты конфликта сопоставимость отдельных параметров решается применением непараметрических методов исследования.
 Результаты. Рассмотрены примеры использования метода выявления конфликтных ареалов при оценке различного рода намечаемых проектов и планов развития территории.
 Научная новизна. Вклад авторов в изучение феномена формирования конфликтных ареалов (территориальных конфликтов), вызванных   исчерпанием территориальной емкости, заключается в выработке новой концепции исследования данного явления, базирующейся на системном подходе, включающем многоэтапное изучение территории – от оценки ее экологической емкости – к анализу взаимоотношения функций – до выявления конфликтов и способов их разрешения.
 Практическая значимость. Данный подход позволяет оптимизировать природопользование в данном месте путем «разведения функций» в пространстве за счет создании буферных зон между функциями-антагонистами или передаче функций территориям оптимального развития.
 Ключевые слова: территория, концепция оценки воздействия, территориальная емкость, функция места, территориальные конфликты, оптимизация природопользования, конфликтные ареалы.
References:
1.Chukanovа O.A. Functional zoning of the black sea coast of Russia for rational nature management, 2004 (The master's thesis).
2.Gladkevich G.I. Economic-geographical assessment of the territory as a specific resource. // Of the Methodological problems of development of economic and social geography. - M: "Publishing house of Moscow University", 1990
3.Gladkevich G.I. Assessment Methodology territory through the prism of interaction geographical environment and production in the works of U. G. Saushkin. // Social-economic geography: history, theory, methods, practice. - Smolensk: "Universum", 2011
4.Gladkevich G.I. Territorial conflicts in environmental management. //Rational
environmental management: traditions and innovations. Materials of International scientific conference Moscow, Moscow state University, 23-24 November 2012. - M: "Publishing house of Moscow University", 2013
5.Gladkevich G. I., Mazurov Yu. L., Shuvalov V.E. and other. Economic-geographical assessment of the types and levels of anthropogenic impact on the natural environment of the European part of Russia. //The problems of evaluation of ecological tension of European Russia: factors, zoning, consequences. M: "Publishing house of Moscow University", 1996
6.Gladkevich G.I., Chukanova O.A. Conflict environmental management. //Directory of the ecologist, 2014, №1
7.Mintz A.A., Preobrazhenskiy V.S. Function space and its changes. // Izvestiya an SSSR, Series geographical, 1970, № 6
8.Reimers N.F. Ecology. Theories, laws, rules, principles and hypotheses. - M: "Young Russia", 1994
9.Rodoman B.B. Polarized biosphere. - Smolensk, "Ecumene", 2002
10.Sharygin M. D. Economic geography and regional studies. - Perm: NOU VPO "West Ural Institute of Economics and law", 2010

Пильгун А.О., Брайчевський Ю.С. ГЕОГРАФІЯ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ ТОВАРАМИ КРАЇН Європейського Союзу 135-146
Метою статті є аналіз тенденцій у зовнішній торгівлі товарами країн Європейського Союзу та висвітлення особливостей участі Європейського Союзу у міжнародному поділі праці.
 Методика роботи побудована на аналізі галузевої структури зовнішніх товарних потоків з/до Європейського Союзу, а також порівнянні об’ємів та складу торгівлі за основними напрямками спрямування товарів.
 У результаті дослідження було виявлено, збереження провідної ролі машинобудування як основи торговельної спеціалізації європейських країн, посилення ролі внутрішньогалузевої торгівлі, а також орієнтацію торговельних зв’язків на США, країни ЄАВТ та БРІК.
 Роль країн Європейського Союзу як ключового геоекономічного партнера України обумовлює необхідність постійного моніторингу стану та тенденцій розвитку зовнішньої торгівлі даного регіону. Аналіз поточних трендів обумовлює наукову новизну даної роботи.
 Практична значимість обумовлюється потенціалом торгівлі між Україною та країнами Європейського Союзу, особливо у контексті підписання Україною Угоди про економічну асоціацію з ЄС.
 Ключові слова: Зовнішня торгівля , Європейський Союз, географія торгівлі, ЄС у міжнародному поділі праці.
 Список використаних джерел: 
1.Жилкіна Ю.В. Аналіз взаємин США і ЄС в сучасному світі. // Національні інтереси: пріоритети і безпека.-2010.-№36 (93) .- С.66-74.
2.Пісоцькій В.П. Розвиток взаємної торгівлі стран Європейського Союзу в условиях поглиблення інтеграційніх процесів: Автореф. дис ... канд. екон. наук: 08.05.01 / НАН України; Інститут економіки і міжнародніх отношений. - К., 2000. - 20 с.
3.Савчук І.Г. Суспільно-географічні засади розвітку зовнішьної торгівлі України з країнами-членами Європейського Союзу. : Автореф. дис. ... Канд. геогр. наук: 11.00.02. / НАН України; Інститут географії. - К., 2004. - 19 с.
4.Смирнов Е.Н. Зовнішньоторговельні компоненти інноваційного розвитку економіки ЄС. // Глобалізація науки: проблеми: збірник статей Міжнародної науково-практичної конференції Уфа: Аетерна, 2014. - С.71-75.
5.Зовнішнішній і внутрішній торгівельний статистичний щорічник ЄС // Євростат. Статистичні збірники. [Електр. рес.]. - Режим доступу: http://epp.eurostat.ec.europa.eu/cache/ITY_OFFPUB/KS-GI-11-001/EN/KS-GI-11-001-EN.PDF
6.Міжнародний Торгівельний Статистичний Щорічник // Міжнародна Торговельна Статистика Обєднаних націй. [Електр. рес.]. - Режим доступу: http://comtrade.un.org/pb/
7.Статистика // Євростат. [Електр. рес.]. - Http://epp.eurostat.ec.europa.eu/portal/page/portal/statistics/search_database
8.Нова книга // Атласи економічного комплексу. [Електр. рес.]. - Режим доступу: http://www.atlas.cid.harvard.edu/explore/stacked/export/ukr/show/all/1995.2012.2/
9.Пелкман Дж. Європейська інтеграція: методи та економічний аналіз. - Харлоу: Файненшіал Таймс / Прентіс Хол. - 2001. - 419 с.
10.Торгівля // Європейська комісія. [Електр. рес.]. - Режим доступу: http://ec.europa.eu/trade/policy/in-focus/ttip/resources/index_en.htm#_documents
11.ЮНкомтрейд // Статистичний відділ. [Електр. рес.]. - Режим доступу: http://comtrade.un.org/db/

Сливка Р.Р. ТЕРИТОРІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ КОНФЛІКТ У ДОНБАСІ: ПОГЛЯД З ПОЗИЦІЇ ПОСТМОДЕРНОГО ПІДХОДУ В ГЕОГРАФІЇ 146-160
 Мета. Показати, яким чином постмодерний підхід в геоконфліктології може допомогти у встановленні причин територіально-політичного конфлікту у Донбасі.
 Методика. Спроможність конструювати уявну географічну реальність давно стала предметом дослідження науковців світу. В Україні певний консерватизм у дослідницьких підходах не дозволяв впродовж тривалого часу розвинути нові методологічні здобутки географії. Одним із них мав би стати постмодернізм.
 Результати. Аналіз формування регіональних ментальних просторових конструктів із позицій постмодерного підходу в географії дозволяє виявити чинники, які обумовили можливість їх появи: втручання Росії у справи України шляхом ведення гібридної війни, важливою складовою якої є інформаціна зброя, що застосовується шляхом поширення пропаганди засобами ЗМІ про уявний конфлікт між Заходом і Сходом, де Україна та Донбас є «полем битви», фронтиром «русского мира»; структура регіональної економіки, обумовила переважаючу занятість у видобувній і важкій галузях промисловості місцевого населення і наявність у нього певних «фільтрів» у сприйнятті політичної реальності; слабкість, або ж відсутність українських інструментів соціального конструювання простору «Соборної України»; частина донецької меритократії (еліти знань) прийняла і розвинула ідеї донецької олігархії про особливу місію Донбасу; поширення ідеї про сімейно-ієрархічні відносини між народами є частиною старих радянських міфів, які успішно експлуатуються і в ХХІ ст.
 Наукова новизна. Адаптація сучасних методологічних напрацювань в постмодерній географії для пояснення причин конфлікту у Донбасі.
 Практичне значення. Більш широке застосування постмодерністського підходу у географії щодо вивчення природи сепаратизму. Декострукція міфів про особливу місію окремих регіонів України, наслідком чого є загроза появи територіально-політичних конфліктів.
 Ключові слова: Донбас, постмодерна географія, географія конфліктів, територіально-політичний конфлікт.
Список використаних джерел:
1. Афансьєв О.Є. Суспільно-географічні основи регіонального природокористування: теорія і методологія (на прикладі Південно-Східної України) автореф. дис. ... докт. геогр. наук : 11.00.02 / Олег Євгенович Афанасьєв. – К., 2013. – 41 с.
2. Андрухович вважає, що Криму і Донбасу треба відділитися від України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tsn.ua/ukrayina/andruhovich-vvazhaye-scho-krimu-i-donbasu-treba-viddilitisya-vid-ukrayini.html
3. Адамович С. Донбас у суспільно-політичному житті України (1991-2005 рр.) / Cергій Адамович. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2006. – 72 с.
4. Minca C. Postmodernism / Postmodern Geography / Claudio Minca // International Encyclopedia of Human Geography / Editors-in-Chief Rob Kitchin, and Nigel Thrift. – Amsterdam: Elsevier, 2010. – Vol.8. – P.363 - 372.
5. Топчієв О.Г. Суспільно-географічні дослідження: методологія, методи, методики: Навчальний посібник / Олександр Григорович Топчієв. – Одеса: Астропринт, 2005. – 632 с.
6. Колосов В.А. Геополитика и политическая география: Учебник для вузов / Владимир Александрович Колосов, Николай Семенович Мироненко. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 479 с.
7. Сливка Р.Р. Особливості використання поняття «політико-територіальний конфлікт» у географії / Роман Радославович Сливка // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия география. – 2011. – Т. 24 (63). - № 2. – часть 1. – С. 290-294.
8. John R. Defeating Future Hybrid Threats /R. John, Jr. Davis // Military Review. - 2013.September-October. – P.21-29.
9. Lasica Daniel T. Strategic Implications of Hybrid War: A Theory of Victory / Daniel T. Lasica. – Fort Leavenworth: School of Advanced Military Studies, 2009. – 56 p.
10. Мережі і мережеві війни: Майбутнє терору, злочинності та бойових дій / За ред. Дж.Арквілли, Д.Ронфелдта; Пер. з анг. А.Іващенка. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2005. – 350 с.
11. Черниш В. Що відбувається на Сході України, ще раз про термінологію / Вадим Черниш [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://osvita.mediasapiens.ua/material/33809
12. Кількість російського контенту на українських екранах збільшується, - дослідження. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://espreso.tv/news/2014/09/30/sytuaciya_z_kilkistyu_rosiyskoho_kontentu_na_ukrayinskykh_ekranakh_pohirshylasya____doslidzhennya
13. Панарин А.С. В каком мире нам предстоит жить? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://derzava.com/art_desc.php?aid=277#ixzz3IYw5t6LC
14. The “humanitarian dimension” of russian foreign policy toward Georgia, Moldova, Ukraine, and the Baltic States. – Riga, 2010. – 355 p.
15. Лемешко О. «Донецькі» виконують сценарій московських ляльководів / О. Лемешко // Вискоий Замок. – 2004. – 8 грудня. – С.2.
16. Затулин К. Родина Тараса Шевченко станет Бельгией? / Константин Затулин // Аргументы и Факты. – 2004. – № 49. – С.4.
17. Лосєв І. Донбасизація України: чому деукраїнізація загрожує не тільки Донбасу? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tyzhden.ua/Publication/2072
18. Кравченко В.В., Замикула М.О. Регіональна ідентичність Донбасу. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.academia.edu/7517455/
19. Woodward K., Dixon D.P., Jones, III, J.P. Poststructuralism / Poststructuralist Geography // International Encyclopedia of Human Geography / Editors-in-Chief Rob Kitchin, and Nigel Thrift. – Amsterdam: Elsevier, 2010. – Vol.8. – P.396-407.
20. Малышко И. Другой Донецк. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://life.pravda.com.ua/columns/2014/11/6/183356/
21. Цитовано за: A Companion to Feminist Geography / Edited by Lise Nelson & Joni Seager. – Oxford: Blackwell Publishing Ltd, 2005. – 617 p.
22. Domosh M. Gender, Race, and Nationalism: American Identity and Economic Imperialism at the Turn of the Twentieth Century / Mona Domosh // A Companion to Feminist Geography / Edited by Lise Nelson & Joni Seager. – Oxford: Blackwell Publishing Ltd, 2005. – P. 534-550.
23. Hannah G. M. Virility and Violation in the US “War on Terrorism” / Matthew G. Hannah // A Companion to Feminist Geography / Edited by Lise Nelson & Joni Seager. – Oxford: Blackwell Publishing Ltd, 2005. – P. 550-565.
24. Городские власти Донецка разрешили вывесить провокационные бигборды российских боевиков (ФОТО). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://glavcom.ua/news/215422.html

Нич Т.В. ОСВІТНІЙ КОМПЛЕКС ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ: СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ 160-168 
Метою статті є дослідження особливостей формування освітнього комплексу Хмельницької області та розробка основних напрямків його розвитку.
 Методика дослідження базується на застосуванні системно-структурного аналізу, як основної методологічної бази. Вона передбачає виділення окремих складових освітнього комплексу та аналіз взаємозв’язку між ними.
 Результати. Розкрита сутність освітнього комплексу регіону, як важливого об’єкту суспільно-географічного дослідження. Охарактеризована компонентна структура освітнього комплексу Хмельницької області. Особлива увага звернута на вивчення територіальних особливостей розвитку різних видів освіти – від дошкільної до докторантури. Запропоновані основні напрямки вдосконалення територіальної організації освітнього комплексу Хмельницької області.
 Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше розкритий механізм формування освітнього комплексу Хмельницької області в умовах трансформації економіки.
 Практична значимість статті полягає в обґрунтуванні концептуальних засад розвитку освітнього комплексу Хмельницької області.
 Ключові слова: освіта, освітній комплекс, рівень освіти населення, територіальна організація освітнього комплексу.
 Список використаних джерел:
 1.Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки. К., 2012. – 37 с.
2.Мельниченко Т.Ю. Освітній комплекс України: сучасний стан і напрямки удосконалення територіальної організації. Автореферат дисертації кандидата географічних наук. К., 2005. – 22 с.

Квасневська О.О. ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ ТОПОНІМІВ ЛИПОВЕЦЬКОГО РАЙОНУ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 168-176
 Метою статті є дослідити історичні передумови формування топонімів Липовецького району Вінницької області. Встановити взаємозв’язки географічних назв з соціально-історичними та географічними явищами.
 Методика. Використовувались історичні методи дослідження (історико-хронологічний, вивчення історичних документів, картографічних джерел), безпосередньо в архівах міста Липовця. Застосовувались картографічний, лінгвістичний метод, а також польових досліджень.
 Результати. Проаналізовано історію дослідження і розвиток топонімів Липовецького району Вінницької області упродовж тривалого часу, показано роль антропогенного чинника у формуванні та розвитку топонімів; проаналізовано значення давніх описів території, літописи, твори перших істориків та географів, картографічні матеріали для процесу пізнання топонімів; охарактеризовано основні причини формування топонімів району, на окремих прикладах показана трансформація одних топонімів в інші, як вони змінювались упродовж окремих часових зрізів.
 Наукова новизна. На відмінну від попередніх досліджень, розкрито формування топонімів Липовецького району. З’ясовано виняткову роль народної географічної термінології у формуванні топонімів.
 Практична значимість. Результати дослідження мають наукову цінність для ряду наук: географії, історії, археології, мовознавства. У комплексі з історичними та археологічними даними отримані результати допоможуть наочніше відтворити картину заселення Липовецького району.
 Ключові слова: Подільське Побужжя; топоніміка; часові зрізи; Липовецький район; значимість топонімів.
 Список використаних джерел
 1. Бабишин С.Д. Топоніміка в школі / С.Д. Бабишин. – К: Радянська школа, 1962. – 121 с.
 2. Гумецька Л.Л. Нарис словотворноъ системи украънськоъ актовоъ мови XIV – XV ст. / Л.Л. Гумецька . – К.: Вид-во Академії наук УРСР, 1958. – 298 с.
 3. Дашкевич Я.Р. Східне Поділля на картах XIV ст./ Я.Р. Дашкевич// Географічний фактор в історичному процесі. – К.: КГУ, 1990. – С.155-169.
4. Дашкевич Я.Р. Східне Поділля на картах XVI ст./ Я.Р. Дашкевич// Історико-географічні дослідження на Україні. – К.: Наука. думка, 1992. – С. 13-21.
5. Денисик Г.І Природнича географія Поділля / Г.І. Денисик. – Вінниця: ЕкоБізнесЦентр, 1998. – 184 с.
6. Денисик Г.І. Подільське Побужжя / Г.І. Денисик, В.Є. Любченко. – Вінниця: ЕкоБізнесЦентр, 1999. – 96 с.
7. Містечка Східного Поділля за ред. Г.І. Денисика – Вінниця: Тезис, 2002. – 92 с.
8. Жучкевич В.А. Общая топонимика / В.А. Жучкевич. – Минск: Высшая школа, 1968. – 432 с.
9. Коваль А.П. Знайомі незнайомці. Походження назв поселень України / А.П. Коваль – Київ: Либідь, 2001. – 382 с.
10. Кордуба М. Земля є свідком минулого: Географічні назви як історичне джерело / М. Кордуба – Львів, 1924.- 167 с.
11. Кругляк Ю.М. Ім’я вашого міста: Походження назв місті смт УРСР / Київ: Наукова думка, 1978. – с. 265.
12. Похилевич Л. Сказания о населенных местностях Киевской губернии или статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся / Л. Похилевич – Киев: Держ. публ., 1864. – 763 с.
13. Роговий О.І. Про що шумлять верби: історичні нариси про Корчинці-Ротмистрівку-Вербівку (18-21 ст.) / О.І. Роговий – Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2010. – 344 с.
14. Роговий О.І. Відлуння давнини Стара Прилука: документи, свідчення, сучасність / О.І. Роговий – Вінниця: 1993. – 70 с.
15. Роговий О., Завальнюк К. Єдиний з вінничан: українські шляхи нобелівського лауреата / О. Роговий, К. Завальнюк – Вінниця; «Консоль», 2013. – 200 с.
16. Токова Н.П. Турбів: сторінки історії / Н.П. Токова – Вінниця: ТОВ «Консоль», 2009. – 180 с.

IІІ. ПРИРОДНИЧА ГЕОГРАФІЯ: ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА

Гавриленко О.П. ШЛЯХИ ЕКОЛОГІЗАЦІЇ АГРАРНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ В УКРАЇНІ 176-186
 Мета. Україна значно відстає у здійсненні екологізації аграрного природокористування порівняно з країнами Євросоюзу. Екологізація технологій має на меті попередження негативних впливів на природне середовище шляхом усунення не наслідків, а причин.
 Методика. Методологічною основою формування екологічно збалансованих агроекосистем має бути забезпечення гармонізації сільськогосподарських і природних угідь як гарантії ведення землеробства на органічній основі. Головним шляхом оптимізації структури земельного фонду є зменшення площ дестабілізуючих факторів агроландшафту (рілля) та збільшення площ стабілізуючих факторів (сінокоси, пасовища, ліси). Методи агроекологічних досліджень мають бути орієнтовані на оцінювання і районування ґрунтів за їхньою придатністю для ведення органічного землеробства. При цьому поєднуються методичні прийоми розвитку агротехнологій – інтенсифікація та біологізація.
 Результати. Отже, необхідні перегляд традиційних принципів господарювання та застосування інтенсивного підходу до екологізації взагалі й аграрного природокористування зокрема. У результаті забезпечується незалежність від промислових хімікатів, зменшення енергоємності виробництва, істотне зниження виробничих витрат. А також попереджаються ерозія, підвищення кислотності й засоленості ґрунтів, забруднення поверхневих і ґрунтових вод.
 Наукова новизна. Новим завданням є розробка стратегії переходу на інтенсивні методи екологізації аграрного природокористування на основі альтернативних систем землеробства.
 Практична значимість. Найбільший ефект матиме інтегроване землеробство, яке поєднує найкращі риси альтернативних систем і водночас допускає застосування агрохімікатів у розумних дозах, а також передбачає максимальну реутилізацію усіх відходів аграрного виробництва. На практиці єдиною правильною стратегією в умовах нестачі ресурсів є поступова відмова від використання хімічних препаратів та упровадження комплексу альтернативних, екологічно чистих технологій.
 Ключові слова: екологізація, аграрне природокористування, ґрунтозахисні технології, органічне землеробство.
 Список використаних джерел
 1. Ільків Л.А. Еколого-економічні проблеми землекористування у сільському господарстві / Л.А. Ільків // Наук. вісник Нац. ун-ту біоресурсів і природокористування України. – 2011. – Вип. 163. – Ч. 2. – С. 263-267.
 2. Лихочвор В.В. Біологічне рослинництво / В.В. Лихочвор. – Львів: НВФ «Українські технології», 2004. – 312 с.
 3. Милованов Є.В. Органічне землеробство: проблеми, перспективи, зарубіжний досвід / Є.В. Милованов // Науковий вісник Нац. ун-ту біоресурсів і природокористування України. – 2011. – Вип. 163. – Ч. 3. – С. 306-312.
 4. Опара Т.В. Екологізація АПК як необхідний етап при виробництві екологічно безпечної продукції в регіоні / Т.В. Опара // Науковий вісник Нац. ун-ту біоресурсів і природокористування України. – 2011. – Вип. 163. – Ч. 1. – С. 266-271.
 5. Органік в Україні. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.organic.com.ua/uk/homepage/2010-01-26-13-42-29.
 6. Паламарчук В.Д. Системи сучасних інтенсивних технологій: навч. пос. (2-ге вид., випр. та доп.) / В.Д. Паламарчук, І.С. Поліщук, Л.М. Єрмакова, С.М. Каленська. – Вінниця: ФОП Рогальська І.О., 2012. – 370 с.
 7. Попова О.Л. Екологізація агросфери в контексті сприяння сільському розвитку / О.Л. Попова // Економіка і прогнозування. – 2011. – № 2. – С. 110-117.
 8. Проблеми та перспективи розвитку органічного сільськогосподарського виробництва в Україні.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://finance.mnau.edu.ua.
9. Стецишин П.О. Основи органічного виробництва: навч. пос. / П.О. Стецишин, В.В. Рекуненко, В.В. Пиндус та ін. – Вінниця: Нова Книга, 2008. – 528 с.
10. Царенко О.М. Економічні проблеми виробництва екологічно чистої агропромислової продукції (теорія і практика) / О.М. Царенко. – К.: Аграрна наука, 1998. – 256 с.
11. Чорна Н.П. Екологічне аграрне виробництво в Україні: проблеми та перспективи розвитку / Н.П. Чорна // Всеукр. науково-виробничий журнал «Інноваційна економіка». – 2012. – № 4. – С. 116-119.
12. Чухліб Ю.О. Розробка стратегії екологізації сільськогосподарського виробництва / Ю.О. Чухліб // Вісник Полтавської держ. аграрної академії. – 2012. – Вип. № 4. – С. 160-164.

Гілецький Й.Р. ГАЛУЗЕВА СТРУКТУРА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ПІДХОДИ ДО ЇЇ АНАЛІЗУ НА ПРИКЛАДІ ГІРСЬКИХ РЕГІОНІВ 186-196 
Мета. Метою статті є деталізація видів природокористування, які охоплюють основні галузі природокористування, напрацювання критеріїв та підходів до аналізу ефективності структури природокористування на прикладі гірських регіонів.
 Методика. Для оцінки ефективності структури природокористування обрано Закарпатську область та федеральну землю Тіроль в Австрії. Вони подібні за розмірами території, природними умовами, структурою земельних угідь, але дуже відрізняються за економічною ефективністю природокористування. Порівняння співвідношень між галузями природокористування дозволило звернути увагу на суттєві відмінності між цими гірськими регіонами.
 Результати. Уклавши у таблицю запропоновані нами види природокористування, які характерні для кожного з основних напрямів, ми підтвердили висновок, що природокористування охоплює тільки галузі, які безпосередньо взаємодіють з природним довкіллям. Визначили деякі вихідні передумови, які впливають на співвідношення між галузями природокористування. Зроблена вибірка статистичних даних та здійснено первинний аналіз структури природокористування двох гірських регіонів, які суттєво відрізняються за ефективністю природокористування.
 Наукова новизна. У статті дається деталізація видів діяльності, які притаманні окремим галузям природокористування. Запропоновано теоретичні підходи до оцінки структури природокористування.
 Практична значимість. На прикладі порівняння структури природокористування у Закарпатській області та федеральній землі Тіроль (Австрія) привернута увага до основних відмінностей у структурі природокористування, які можуть послужити орієнтиром для напрацювання напрямів трансформації структури природокористування у гірському регіоні. Передусім це орієнтир для трансформації природокористування у гірських районах Українських Карпат.
 Ключові слова: галузі, напрями та види природокористування, структура природокористування, оптимізація природокористування.
Список використаних джерел:
 1. Вуйцик Ольга. Вплив рекреаційно-туристичного комплексу на розвиток економіки держави/ Вісник Львів. ун–ту. Серія міжнародні відносини / Ольга Вуйцик. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. – Вип. 24. – C. 35–42.
 2.         Географічна енциклопедія України: В 3-х т. – К.: Укр. енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1993. – Т. 3 – 480 с.
 3. Гилецкий И.Р., Тимофийчук Н.Н. Структурирование процессов природопользования. //Магілёўскі мерыдыян. Том 14. /И.Р.Гилецкий, Н.Н. Тимофийчук – Магілёў, 2014 – Вып. 3–4 (26–27) – С. 18–24.    
 4. Закарпатська ОДА. Паспорт Закарпатської області [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.carpathia.gov.ua/ua/539.htm.
 5. Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України. У 3-х част.: підручник / Руденко В.П. – Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2010. – 552 с.
 6.         Черевко Г. В., Яцків М. I. Економіка природокористування. — Львів: Світ, 1995. – 208 с.
7. Statistik Аustria [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.statistik.at/web_de/services/wirtschaftsatlas_oesterreich/oesterreich_und_seine_bundeslaender/021513.html.

Бальцер І.В. ОЦІНКА ПОТЕНЦІАЛУ СТАЛОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ У СІЛЬСЬСКІЙ МІСЦЕВОСТІ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 196-209 
Мета. Досліджено й оцінено потенціал природокористування в межах сільських територій Івано-Франківської області з позицій їхнього сталого (стійкого) розвитку.
 Методика. Використано статистичні дані, концепції і програми сталого розвитку сільських територій. Здійснено геоінформаційне моделювання розораності і залісненості земельних ресурсів досліджуваного регіону.
 Результати. Особливу увагу у роботі приділено особливостям раціонального використання земельних, лісових і водних ресурсів у сільській місцевості досліджуваного регіону. Проаналізовано геопросторові та геодинамічні закономірності сучасної структури землекористування області. Виявлено сильні й слабкі позиції у використанні природних ресурсів у гірських і передгірних районах Українських Карпат.
 Наукова новизна. Окреслено стан і перспективи сталого природокористування у сільській місцевості Івано-Франківської області.
 Практичне значення. Модель оптимізації і раціонального використання земельних і лісових ресурсів регіону.
 Ключові слова: сільська місцевість, природокористування, земельні ресурси, лісові ресурси, водні ресурси.
 Список використаних джерел:
 1.Артемчук І. В. До питання про класифікацію природних кормових угідь Українських Карпат і Передкарпаття / І. В. Артемчук // Флора і фауна Українських Карпат. Ужгород, 1965. С. 9-11.
 2.Гілецький Й. Р. Географія Івано-Франківської області: посібник / Й. Р. Гілецький. – Львів: ВНТЛ-Класика, 2003. – 48 с.
 3.Гуцуляк Ю. Г. Сталий розвиток землекористування та покращення природно-ресурсного потенціалу сільських територій / Ю. Г. Гуцуляк // Агроекологічний журнал. – 2009. № 3. С. 46-50.
4.Концепція сталого розвитку сільських територій: проект розпорядження Кабінету Міністрів України / Міністерство аграрної політики та продовольства України : [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://minagro.gov.ua/node/12155.
5.Креховецька І. В. Аналіз показників освоєності сільської місцевості Івано-Франківської області / І. В. Креховецька // Географія та екологія: наука і освіта: Матеріали V Всеукраїнської науково-практичної конференції (з міжнародною участю) (м. Умань, 10-11 квітня 2014 р.)/ відп. ред. О. В. Браславська. Умань: ВПЦ “Візаві” (Видавець “Сочінський”), 2014.С.154-157.
6.Малік М. Й. Сталий розвиток сільських територій на засадах регіонального природокористування та екологобезпечного агропромислового виробництва / М. Й. Малік, М. А. Хвесик // Економіка АПК.2010. № 5.С. 3-12
7.Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області за 2011 рік. – Івано-Франківськ: [б. в.], 2012. – 208 с.
8.Розвиток села Івано-Франківщини: [статистичний збірник] / за ред. Л. О. Зброй; Головне управління статистики в Івано-Франківській області. – Івано-Франківськ: Головне управління статистики в Івано-Франківській області, 2012. – 329 с.
9.Розподіл земель між власниками землі та землекористувачами по формах власності (станом на 2000-2010 років) : форма 6-зем. Державної звітності / Головне управління земельних ресурсів у Івано-Франківській області. – Івано-Франківськ, 2010. – 480 с.
10.Рослинництво Івано-Франківської області: статистичний збірник / За ред. Л. О. Зброй; Державна служба статистики України. Головне управління статистики в Івано-Франківській області. Івано-Франківськ, 2014. 222 с.
11.Соціально-економічний аналіз Івано-Франківської області: Аналітична записка / Івано-Франківська обласна державна адміністрація: [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.if.gov.ua/?q=page&;id=23216/
12.Соціально-економічний розвиток Івано-Франківської області у 2013 році / Івано-Франківська обласна державна адміністрація: [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.if.gov.ua/?q=page&;id=19300.
13.Сухий П. О. Сучасний стан використання земель сільськогосподарського призначення Івано-Франківської області / П. О. Сухий, К. В. Дарчук // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки : географічні науки. – № 9. – Луцьк : Волинський національний університет, 2011. – С. 7077 : [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://arr. chnu.edu.ua/handle/123456789/255.

Холоденко В.С., Косяк Д.С. ЧАСОВА СТРУКТУРА РІЧНИХ СУМ, ТЕПЛОГО ТА ХОЛОДНОГО ПЕРІОДІВ АТМОСФЕРНИХ ОПАДІВ В МЕЖАХ ПРИП’ЯТСЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ МОРЕННО-ЗАНДРОВОЇ РІВНИНИ ТА ВОЛИНСЬКОЇ ДЕНУДАЦІЙНОЇ ВИСОЧИНИ 209-221
 Мета - охарактеризувати статистичну значущість (визначеність оцінок) регіональних трендів сум атмосферних опадів, а також теплого та холодного періодів опадів, враховуючи можливу зв’язність та циклічність рядів спостережень.
 Методика дослідження побудована на основі аналізу часової структури рядів спостережень в таких напрямках: наявність зв’язків між сусідніми членами ряду; регресія даних спостережень на час; можлива наявність різноманітних циклів; однорідність рядів спостережень за статистичними критеріями; розрахунок коефіцієнту нерівномірності випадіння опадів.
 Результати дослідження порівняння інтегральних кривих показує, що багаторічні коливання річних сум опадів є синфазними, тобто на різних метеостанціях одночасно спостерігаються однакові фази, але співвідношення середніх значень за ці фази змінюються. Для досліджуваних рядів фактично виявлені статистично значущі додатні тренди річних сум атмосферних опадів, теплого та холодного періодів (крім метеостанції Луцьк для холодного періоду). Оцінка однорідності за параметричними і непараметричними статистичними критеріями показала, що відбуваються зміни по річних сумах опадів та теплого і холодного періодів, яка статистично доведена. Коефіцієнт нерівномірності випадіння опадів змінюється у широких межах.
 Наукова новизна полягає у доведеній статистичній значущості регіональних трендів сум атмосферних опадів, а також теплого та холодного періодів опадів, які можуть застосовуватися для інших наукових оцінок, досліджень.
 Практична значимість результатів дослідження, а саме факт збільшення річних сум опадів, теплого та холодного періодів опадів, може бути використана при геоморфологічних дослідженнях території Волинського Полісся та Волинської височини.
 Ключові слова: атмосферні опади, автокореляція, тренд, інтегральні криві, статистичні критерії однорідності.
 Список використаних джерел:
 1. Тюрин Ю.Н. Непараметрические методы статистики / Ю.Н. Тюрин. – М.: Знание, 1978. – 64 с.
 2. Тарасова В.В. Екологічна статистика. Підручник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 392 с. ISBN978-966-364-669-5.
 3. Застосування непараметричних статистичних критеріїв оцінки однорідності рядів спостережень за сучасними локальними змінами температури повітря та опадів/ О.І. Галік, А.М. Рокочинський, Т.В. Олексюк, Т.В. Савчук, А.І. Маринич// Науково-теоретичний, науково-практичний журнал, вісник Дніпропетровського державного аграрного університету/ Головний редактор – А.С. Кобець. – Д.: Друкарня видавництва “Свидлер А.Л.”, 2011. – №1.– с. 96-99.
 4. Мелешко В. П. Насколько наблюдаемое потепление климата России согласуется с расчетами по объеденненным моделям общей циркуляции атмосферы и океана / В. П. Мелешко, В. М. Мирвис, В. А. Говоркова // Метеорология и климатология. – 2007. - № 10. –– С. 5 – 19. – (Серия «Метеорология и гидрология»).
 5. Кобышева Н. В. Климатология / Кобышева Н. В., Костин С. И., Струнников Э. А. – Л. : Гидрометеоиздат, 1980. – 344 с.
 6. Айвазян С. А. Прикладная статистика и основы эконометрики / С. А. Айвазян, В. С. Мхитарян. – М.: ЮНИТИ, 1998. – 1022 с.
 7. Пособие по определению расчетных гидрологических характеристик. – Л.: Гидрометеоиздат, 1984. – 448 с.
 8. Справочник по математическим методам в геологии / [Родионов Д. А., Коган Р. И., Голубева В. А. и др.]. – М.: Недра, 1987. – 335 с.
 9. Галущенко Н. Г. Гидрологические и водно-балансовые расчеты / Н. Г. Галущенко. – К.: Вища школа, 1987. – 248 с.

ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРІВ 221-230
 1.Атаманюк Ярослава Дмитрівна – кандидат географічних наук, доцент кафедри географії та природознавства, Інститут природничих наук, ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», м. Івано-Франківськ, Україна.
2.Бальцер Інна Володимирівна – аспірант кафедри географії та природознавства, Інститут природничих наук, ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», м. Івано-Франківськ, Україна.
3.Брайчевський Юліан Сергійович – кандидат географічних наук, доцент, доцент кафедри країнознавства та туризму, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна.
4.Волошин Іван Миколайович – доктор географічних наук, професор, завідувач кафедри туризму, факультет здоров’я людини і туризму, Львівський державний університет фізичної культури, м. Львів, Україна.
5.Гавриленко Олена Петрівна – кандидат географічних наук, доцент, доцент кафедри фізичної географії та геоекології, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна.
6.Гілецький Йосип Романович – кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри географії та природознавства, Інститут природничих наук, ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», м. Івано-Франківськ, Україна.
7.Гладкевич Галина Ивановна – кандидат географических наук, доцент, доцент кафедры экономической и социальной географии России, географический факультет, Московский государственный университет имени М.В. Ломоносова, г. Москва, Россия.
8.Заваріка Галина Михайлівна – кандидат географічних наук, старший викладач кафедри туризму та готельного господарства, Інститут економіки і фінансів, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля,м. Сєвєродонецьк, Україна.
9.Зеленко Олена Олександрівна – кандидат економічних наук, доцент, завідувач кафедри туризму та готельного господарства, Інститут економіки і фінансів, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, м. Сєвєродонецьк, Україна.
10.Єрко Ірина Володимирівна – кандидат географічних наук, доцент кафедри туризму та готельного господарства, географічний факультет, Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, м. Луцьк, Україна.
11.Квасневська Олена Олександрівна – асистент кафедри географії, природничо-географічний факультет, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, м. Вінниця, Україна.
12.Кепеняк Надія Миколаївна – аспірант кафедри раціонального використання природних ресурсів і охорони природи, географічний факультет, Львівський національний університет імені Івана Франка, м. Львів, Україна.
13.Косяк Діана Святославівна – кандидат географічних наук, доцент, доцент кафедри водогосподарської екології, гідрології та гідравліки, Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне, України.
14.Любіцева Ольга Олександрівна – доктор географічних наук, професор, завідувач кафедри країнознавства та туризму, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна.
15.Михайлова Ніна Павлівна – кандидат географічних наук, доцент, доцент кафедри економічної та соціальної географії, географічний факультет, Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, м. Одеса, Україна.
16.Назарук Микола Миколайович – доктор географічних наук, професор, професор кафедри раціонального використання природних ресурсів і охорони природи, географічний факультет, Львівський національний університет імені Івана Франка, м. Львів, Україна.
17. Нефедова Ніна Євгенівна кандидат географічних наук, доцент, доцент кафедри економічної та соціальної географії, геолого-географічний факультет, Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, м. Одеса, Україна.
18.Нич Тетяна Василівна – аспірант кафедри економічної та соціальної географії, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, України.
19.Ридевский Геннадий Владимирович – кандидат географических наук, доцент, заведующий региональным центром по Могилёвской области, Государственное научное учреждение «Научно-исследовательский экономический институт Министерства экономики Республики Беларусь», г. Минск, Республика Беларусь.
20. Обозний Василь Васильович доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри, Інститут природничо-географічної освіти та екології, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, м. Київ, Україна.
21.Олійник Ярослав Богданович – доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України, декан географічного факультету, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна.
22.Пильгун Алла Олександрівнастудентка кафедри країнознавства та туризму, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна.
23.Смирнов Ігор Георгійович – доктор географічних наук, професор, професор кафедри країнознавства та туризму, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна.
24.Сливка Роман Радославович – кандидат географічних наук, доцент, докторант кафедри географії України, географічний факультет, Львівський національний університет імені Івана Франка, м. Львів, Україна.
25.Стадницька Вікторія Андріївна – студентка кафедри туризму, факультет здоров’я людини і туризму, Львівський державний університет фізичної культури, м. Львів, Україна.
26.Стригун Ірина Миколаївна – студентка кафедри країнознавства та туризму, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна.
27. Холоденко Вікторія Святославівна – кандидат географічних наук, доцент, доцент кафедри водогосподарської екології, гідрології та гідравліки, навчально-науковий інститут водного господарства та природо облаштування, Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне, Україна.
28.Чикайло Юлія Ігорівна – кандидат геграфических наук, викладач кафедри туризму, факультет здоров’я людини і туризму, Львівський державний університет фізичної культури, м. Львів, Україна.
29.Чуканова Ольга Анатольевна – кандидат географических наук, ведущий эксперт, ООО «ГеоТочка», г. Москва, Россия.
30.Шадраков Алексей Васильович – кандидат географических наук, доцент, ГНУ «НИЭИ Министерства экономики Республики Беларусь», г. Могилёв, Республика Бєларусь.
31.Яворська Вікторія Володимирівна – доктор географічних наук, доцент, доцент кафедри економічної та соціальної географії, геолого-географічний факультет, Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, м. Одеса, Україна.
32.Яковчук Олександр Володимирович – кандидат географічних наук, доцент кафедри туризму та соціальних наук, Харківський торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, м. Харків, Україна.
 
 КОЛОНКА РЕЦЕНЗЕНТА 230
 Науковий збірник «Географія та туризм», № 32 містить 20 статей 32 авторів, які представляють провідні вищі навчальні заклади (університети та інститути) України, Росії та Білорусі.
 В рубриці «Географія рекреації та туризму: теоретичні та прикладні питання» представлено 10 статей 19 авторів з України (університети Києва, Львова, Харкова, Одеси, Луцька, Івано-Франківська, Сєвєродонецька) та Білорусі (Мінськ). Серед матеріалів, представлених у рубриці, варто виділити дослідження, які висвітлюють білоруський та український досвід аналізу територіальних аспектів географії туризму та рекреації (статті білоруських авторів Ридевського Г.В., Шадракова О.В. та українських вчених Нефедової Н.Є., Яворської В.В., Михайлової Н.П.). Слід відмітити і матеріали, надані професорами Смирновим І.Г., Обозним В.В., які присвячені логістичним аспектам розвитку міжнародного туризму в розрізі світового та національного досвіду.
 В рубриці «Актуальні проблеми суспільної географії та країнознавства» представлено 6 статей 8 авторів, які представляють ВНЗ України (Київ, Львів, Вінниця) та Росії (Москва). Найбільш вагомими в науково-практичному відношенні, на наш погляд, є матеріали вчених-географів Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Олійника Я.Б. та Брайчевського Ю.С.), які присвячені, відповідно, аналізу парадигми регіонального соціуму в суспільній географії та географії міжнародної торгівлі товарами країн Європейського Союзу та Московського державного університету імені М.В. Ломоносова (дослідження Гладкевич Г.І. та Чуканової О.А. висвітлює сталий розвиток та проблематику використання території).
 В рубриці «Природнича географія: теорія та практика» представлено 4 статті 5 авторів з провідних наукових закладів України (Київ, Рівне, Івано-Франківськ), серед яких увагу привертають матеріали Гавриленко О.П., що розкривають сутність напрямів екологізації аграрного природокористування в Україні.
 Ознайомлення з публікаціями, які надійшли до збірника, дає підстави для ряду зауважень: деякі статті мають слабке картографічне та графічне забезпечення; не поодинокі випадки, коли автори поверхово розуміють предмет-об҆єктну сутність свого дослідження; недостатньо ретельна вичитка та редагування наданих матеріалів; ряд статей містять фрагменти описового характеру. Наостанок слід зауважити щодо невідповідності УДК змісту направлених матеріалів.
 Проблематика та предмет-об'єктна сутність наукових векторів провідних українських та російських вчених-географів, аспірантської та студентської молоді складають палітру теоретико-практичних розробок рецензованого збірника. До побажань, спрямованих ряду авторів збірника слід віднести наступні: ряду публікацій бракує ілюстративно-картографічного матеріалу, лаконічності, науковості та відповідного редагування.
Бейдик О.О., доктор географічних наук, професор,
 професор кафедри країнознавства та туризму
 Київського національного університету
 імені Тараса Шевченка



Обновлено 24.10.2017 16:46