| Випуск 37 |
 |
 |
 |
| Автор: Administrator |
| Понеділок, 02 жовтня 2017 15:36 |
|
I. ГЕОГРАФІЯ РЕКРЕАЦІЇ ТА ТУРИЗМУ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРИКЛАДНІ ПИТАННЯ Мета. Враховуючи геополітичні чинники дати аналіз сучасного розвитку туристської індустрії (стан світового туризму, тенденції та перспективи його розвитку в розрізі головних туристських регіонів), виявити спільні риси та відмінності в туристській політиці країн – лідерів туризму.
Методика. Використані аналітичний, синтетичний, дедуктивний, індуктивний, статистичний, монографічний, порівняльно-географічний методи.
Результати. Проаналізований стан розвитку світового туризму (дані 2013 року як відносно стабільного в контексті геополітичних загроз), виявлено його основні тенденції та закономірності, лімітуючи та стимулюючи чинники, сформульовано головні висновки та пропозиції.
Наукова новизна. Узагальнена статистика діяльності світової туріндустрії, виявлені її тенденції, закономірності, тренди, висвітлено основні геополітичні загрози, суспільно-географічні чинники функціонування туристської субгалузі.
Практична значимість. Матеріали публікації, висновки можуть бути використані та використовуються в навчальному процесі ВНЗ, що здійснюють підготовку кадрів для національної туріндустрії, практичній діяльності турпідприємств, для популяризації суспільної географії та туризму.
Ключові слова: туристський регіон, турпотоки, геополітичні загрози, геополітична ситуація, туріндустрія, регіон, тенденції, перспективи.
Список використаних джерел:
1.Зачиняев П.Н., Фалькович Н.С. География международного туризма / Под ред. Ф.Г. Пископпеля. - М.: Мысль, 1972. –с.
2.Зорин И.В., Квартальнов В.А. Туристский терминологический словарь: Справочно-методическое пособие. – М.: Советский спорт, 1999. –с.
3.Квартальнов В.А. Теория и практика туризма: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2003. –с.
4.Квартальнов В.А. Туризм. – М.: Финансы и статистика, 2000 –с.
5.Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти): Навч. посібник. 3-є вид., перероб. та доп. – К.: Альтерпрес, 2005. –с.
6.Мальська М.П., Антонюк Н.В. Міжнародний туризм і сфера послуг: Підручник. Затверджено МОН— К., 2008. — 661с.
7.Мироненко Н.С., Твердохлебов И.Т. Рекреационная география. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. –с.
8.Парфіненко А.Ю., Сідоров В.І., Любіцева О.О. Туристичне країнознавство. Підручник – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2015. – 551с.
9.Смаль І.В. Особливості і проблеми розвитку міжнародного туризму у контексті глобалізаційних процесів // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. 2008. - Вип.24. - C.327-335.
10.Смирнов І.Г. Логістика туризму: Навч. посіб. — К.: Знання, 2009. — 444с.
11.UNWTO Tourism Highlights, 2014 Edition// http://www.e-unwto.org/doi/book/10.18111/9789284416226
12.World Heritage List // http://whc.unesco.org/en/list/&;order=country#alphaD
13.Yearbook of Tourism Statistics, Data 2010 – 2014, 2016 Edition // http://www.e-unwto.org/doi/pdf/10.18111/9789284417612.
Безуглий В.В. ТУРИЗМ ЯК ГАЛУЗЬ ЕКОНОМІКИ КРАЇН ЄВРОСОЮЗУ 16-26 Мета: дослідження внеску туристичної сфери в економіку країн ЄС.
Наукова новизна: дана вузька тематика не знайшла широкого відбитку у наукових працях вітчизняних дослідників. Нині в Україні спостерігається тенденція до розгляду загальних питань міжнародного туризму.
Результати: проаналізовано та закартографовано особливості розвитку туристичної галузі в загальному господарському комплексі країн Європейського Союзу. Визначено країни-лідери ЄС за щорічною відвідуваністю, розвитком внутрішнього і виїзного туризму, за кількістю витрат громадянами під час подорожей. Розглянуті основні особливості геопросторового поширення готельної індустрії в країнах ЄС та визначені основні приорітети їх розвитку.
Практична значимість: наведена класифікація країн ЄС за рівнем розвитку туристичної галузі, в результаті чого з’ясовано, що серед лідерів – переважно країни з високим рівнем економіки, що свідчить про певний вплив туристичної сфери на економічний розвиток країн.
Ключові слова: туризм, туристичні потоки, господарський комплекс, готельна інфраструктура, країни Євросоюзу.
Список використаних джерел:
1.Мальська М.П., Антонюк Н.В. Міжнародний туризм і сфера послуг. – К., 2008. – 661 с.
2.Світовий банк статистики [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.worldbank.org
3.Офіційний сайт Всесвітньої ради з туризму та подорожей [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.wttc.org
4.Офіційний сайт Всесвітньої туристичної організації [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.e–unwto.org
5.Офіційний сайт Євростату [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ec.europa.eu
6.UNWTO TourismHighlights, 2015 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.e–unwto.org/doi/pdf/10.18111/9789284416899
Ткачук Л.М. ВПЛИВ ПОЛІТИЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ НА РОЗВИТОК ТУРИСТИЧНОЇ ДЕСТИНАЦІЇ 26-36 Через посилення політичної нестабільності нині сектор туризму стикається з серйозними викликами.
Мета статті – проаналізувати вплив політичної нестабільності на розвиток туристичної дестинації.
Методика полягає в аналізі динаміки основних показників розвитку туризму: кількості міжнародних прибуттів, доходів від туризму, обсягів капіталовкладень у сектор туризму і подорожей. Порівняльний аналіз змін у показниках роботи сектора туризму в різних країнах у періоди політичної нестабільності дозволив виявити найбільш ефективні методи антикризового управління. Політична стабільність і безпека є необхідними умовами для розвитку туризму; навіть загроза таких подій як громадські заворушення і тероризм може змусити туристів переглянути своє рішення відвідати країну. Вплив політичної нестабільності на сектор туризму у приймаючій країні є безпосереднім і потенційно довготривалим. Крім того, в окремих випадках, нестабільність в одній країні, може вплинути на туризм у сусідніх. Країни, уражені політичними хвилювання, неминуче зазнають зниження кількості міжнародних туристичних прибуттів і надходжень від туризму.
Новизна підходу, реалізованого в даному дослідженні, полягає у визначенні основних проблем, з якими стикається туристичний бізнес у періоди політичної нестабільності. Зокрема, досі не досліджувалося, що основними каталізаторами втілення політичного безладу у спад в'їзного туристичного потоку є характер висвітлення політичних подій засобами масової інформації та негативні відгуки про ситуацію у країні, що надходять до потенційних туристів від сім'ї і друзів.
Практичний аспект дослідження дозволяє виявити найбільш ефективні заходи з розбудови туризму під час політичних криз і в посткризовий період. Зокрема, заходи з відродження туристичного сектору приймаючої країни повинні охоплювати чотири напрями: управління кризовими явищами, управління сприйняттям, створення стимулів для туристів і туристичного бізнесу, ребрендинг дестинації.
Ключові слова: політична нестабільність, туристична дестинація, кризовий менеджмент.
Список використаних джерел:
1.Baker D. The Effects of Terrorism on the Travel and Tourism Industry / D. Baker // International Journal of Religious Tourism and Pilgrimage. – 2014. – Volume 2(1). – Рр. 57-67.
2.How to Re-emerge as a Tourism Destination after a Period of Political Instability / Haddad C., Nasr A., Ghida E., Al Ibrahim H. // Travel & Tourism Competitiveness Report 2015. – Geneva: SRO- Kundig, 2015. – Pp. 53-57.
3.Sönmez S.F., Tourism, Terrorism and Political Instability/ S.F Sönmez // Annals of Tourism Research. – 1998. – Vol. 25:2. – Pp. 416-456.
4.UNWTO Tourism Highlights, 2002 Edition. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.e-unwto.org/doi/book/10.18111/9789284406890
5.UNWTO Tourism Highlights, 2013 Edition. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.e-unwto.org/doi/pdf/10.18111/9789284415427
6.UNWTO Tourism Highlights, 2015 Edition. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.e-unwto.org/doi/pdf/10.18111/9789284416899
7.UNWTO Tourism Highlights, 2016 Edition. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.e-unwto.org/doi/pdf/10.18111/9789284418145
Басюк Д.І., Примак Т.Ю. ГАСТРОНАЦІОНАЛІЗМ – ВИКЛИКИ І ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОГО ТУРИЗМУ 36-48 Мета. Метою статті є розробка пропозицій щодо популяризації національних гастрономічних традицій, в тому числі за допомогою гастрономічного туризму, на основі вивчення досвіду країн Європейського Союзу.
Методика. У статті розглянуто соціальні аспекти гастронаціоналізму як актуального тренду глобальної економіки і можливості його розвитку в українських реаліях, зокрема, в харчовій промисловості і в галузі гостинності та подорожей. На базі вивчення нормативно-правового регулювання захисту традиційних продуктів, аналізу практики захисту типових національних або регіональних продуктів, досліджено перспективи підтримки виробництва типових продуктів, що дає можливість використовувати природні речовини і енергію, створювати традиційні технологічні ланцюги, пристосовані до життя людини та природного оточення даної місцевості.
Результати. Незважаючи на наявність багатих національних традицій та визнане місце України як потужного виробника продуктів харчування, популяризації харчової національної ідентичності українців не приділялося достатньо уваги навіть у період незалежності. Проаналізовано сучасні підходи до формування гастронаціоналізму як політики захисту місцевих товаровиробників та як методу спеціального стимулювання об'єктів туристичного інтересу. Також описано особливості типових продуктів харчування в контексті якісного аналізу можливостей гастрономічного туризму.
Наукова новизна. Національні та регіональні продукти ніколи не розглядалися в якості унікальних та таких, чиї назви та технології виготовлення потребують захисту, а можливість їхнього використання для створення туристичних атракцій тільки починає визнаватися актуальною і потребує подальшого вивчення та розвитку, ґрунтуючись на досвіді країн Європейського Союзу. Особливо важливими ці завдання стають у світлі підписання Угоди про асоціацію з ЄС, де існує чітке нормативно-правове регулювання питань якості сільськогосподарської продукції та продуктів харчування.
Практична значимість. Запропоновано практичні заходи з розвитку гастрономічного туризму в Україні на основі використання національних кулінарних традицій, світового досвіду та європейських нормативів.
Ключові слова: гастронаціоналізм, гастрономічний туризм, типові продукти, географічне походження продуктів.
Список використаних джерел:
1. СЛОВНИК.НЕТ - Великий тлумачний словник сучасної української мови онлайн [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://links.i.ua/site/2054786703?p=1. – Назва з екрану.
2. Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: [Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін.] ; за ред. М. П. Требіна – Х. : Право, 2015. – 816 с.
3. Murcott A. Food as an Expression of Identity / A. Murcott // The Future of the Nation State: Essays on cultural pluralism and political integration; ed. By S. Gustavsson and L.Lewin. - London: Routledge, 1996. - p.69.
4. Осетрова М.Е. Национальная кухня и корейский национализм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://koryo-saram.ru/m-e-osetrova-natsionalnaya-kuhnya-i-korejskij-natsionalizm.
5. Звіт про стан продовольчої безпеки у 2014 році [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.me.gov.ua / Documents/Download ?id=c06d7392. – Назва з екрану.
6. Сіднєва Ж.К., Рибачук-Ярова Т. В. Проблеми якості і безпечності харчових продуктів в контексті забезпечення продовольчої безпеки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://enuftir.nuft.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/15763/1/4.problemu.pdf
7. Regulation (EU) No 1151/2012 of the European Parliament and of the Council of 21 November 2012 on quality schemes for agricultural products and foodstuffs // Official Journal L 343, 14.12.2012, p. 1–29.
8. Geographical indications and traditional specialities [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ec.europa.eu/agriculture/quality/schemes/index_en.htm. – Назва з екрану.
9. Mintz S. Tasting Food, Tasting Freedom: Excursions into Eating, Power, and the Past / S. Mintz. -Boston: Beacon Press, 1996. - 104 p.
10. Katz S. Encyclopedia of Food and Culture / S. Katz, W. Weaver. - New York: Scribner, 2003. - p.550-551.
11. Tosato A. The Protection of Traditional Foods in the EU: Traditional Specialities Guaranteed / A. Tosato // European Law Journal. -2013. - № 19 (4). - p.545–576.
12. Басюк Д.І. Теоретичні і прикладні основи формування дестинацій винного туризму: монографія. / Д. І. Басюк. – Кам'янець-Подільський, 2014. – 272с.
Мета. Метою статті є комплексна оцінка розвитку сільського туризму в контексті його сталості з урахуванням логістичного, географічного та маркетингового аспектів.
Методика. Методичні засади дослідження полягали в синтезі та аналізі зібраного авторами літературного та статистичного матеріалу. При цьому застосовувались табличний та графічний методи.
Результати. Виконана комплексна характеристика розвитку сільського туризму в контексті його сталості з урахуванням логістичного, географічного та маркетингового аспектів.
Наукова новизна полягає в комплексній характеристиці сталого розвитку сільського туризму з розкриттям логістичного, географічного та маркетингового аспектів.
Практична значимість дослідження визначається його актуальністю для практичного розвитку сільського туризму на засадах сталості з урахуванням логістичного, географічного та маркетингового аспектів.
Ключові слова: сільський туризм, сталий розвиток, агротуризм, екотуризм, природничий туризм, туристична потужність, зонінг.
Список використаних джерел:
1. Page S. Business of Rural Tourism: International Perspectives / S.Page, D.Getz. – London: Thomson, 1997. – 283 p.
2. Roberts L. Rural Tourism and Recreation: Principles to Practice / L.Roberts, D.Hall. – London: CABI, 2001. – 401 p.
3. Hall D.K. Rural Tourism and Sustainable Business / D.K. Hall, I.Morag, – London: Channel View, 2005. – 343 p.
4. Mason P. Tourism Impacts, Planning and Management / P.Mason. – Oxford: Butterworth Heinemann, 2003. – 303 p.
5. Lomine L. Key Concepts in Tourism / L.Lomine, J.Edmunds. – N.Y.: Palgrave Macmillan, 2007. – 230 p.
6. Great Barrier Reef Marine Park Authority [електронний ресурс] // www.gbrmpa.gov.au
7. UK Department for Environment, Food and Rural Affairs [електронний ресурс] // www.defra.gov.uk
8. Смирнов І.Г. Логістичний чинник сільського туризму в контексті його сталого розвитку / І.Г. Смирнов // Науковий потенціал сучасної економічної науки: матеріали міжн.наук.-практ.інтернет-конф. – Тернопіль, 2016. – С. 36-41.
9. Смирнов І.Г. Географічний та логістичний чинники сталого розвитку сільського туризму / І.Г. Смирнов // Тенденції та перспективи розвитку науки і освіти в умовах глобалізації: Матеріали ХІІІ Міжн.наук.-практ.інтернет-конф.: Зб.наук.праць. – Переяслав-Хмельницький: П-Х ДПУ імені Григорія Сковороди, 2016. – Вип. 13. – С. 31-34.
10. Смирнов І.Г. Сільський туризм у контексті сталого туризму: поняття, концепції, терміни / І.Г. Смирнов // Актуальные научные исследования в современном мире: ХII Межд.науч.конф. // Сб. научных трудов. – Вып. 12. Часть 5. – Переяслав-Хмельницкий: iScience, 2016. – С. 108-114.
11.Смирнов І.Г. Маркетинг у туризмі: навч.пос. / І.Г. Смирнов. – К.: КНУ ім.Тараса Шевченка, 2016. – 251 с.
Устименко Л.М. РЕКРЕАЦІЙНІ ІННОВАЦІЇ В ОРГАНІЗАЦІЇ КУРОРТНОЇ СПРАВИ 61-70 Мета дослідження - аналіз та систематизація рекреаційних інновацій в організації курортної справи.
Методика. Проаналізовано основні дефініції рекреаційної діяльності. Систематизовано рекреаційні інновації з урахуванням їх основних критеріїв. Охарактеризовано основні рекреаційні інновації, їх форми, види та специфіку.
Результати. Визначено термін «рекреаційна інновація». Обґрунтовано основні критерії класифікації рекреаційних інновацій. Запропоновано класифікацію рекреаційних інновацій. Обґрунтовано доцільність використання відповідних рекреаційних інновацій в роботі оздоровчих комплексів України. Окреслено стратегію подальшого розвитку українських курортних комплексів в контексті інноваційної рекреаційної діяльності.
Наукова новизна. Запропоновано до вживання термін «рекреаційна інновація». Визначено основні критерії класифікації рекреаційних інновацій та запропоновано класифікацію рекреаційних інновацій.
Практична значимість. Окреслено основні напрями оптимізації діяльності санаторно-курортних комплексів України шляхом впровадження рекреаційних інновацій. Запропоновано орієнтовні рекреаційні інновації, що базуються на використанні закордонного досвіду в організації курортної справи.
Ключові слова: рекреаційна інновація, курортні комплекси, оптимізація, стратегія розвитку курортної справи.
Список використаних джерел:
1. Бейдик О.О.Рекреаційні ресурси України: Навч.пос./ О. О. Бейдик - К.: «Альтерпрес», 2010.- 404 с.
2. Інноваційна діяльність в умовах конкурентного середовища санаторно-оздоровчих та курортних закладів Закарпатської області [Електронний ресурс] / Ю. Ю. Мигалина // Вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту. – 2011 . - Випуск І (41). – Режим доступу: http://tourlib.net/statti_ukr/mygalyna.htm.
3. Любіцева О.О. Рекреаційна географія і розвиток туризму Педагогічні та рекреаційні технології в сучасній індустрії дозвілля // Міжнародна науково-практична конференція (4-6 червня 2004 р.). – К.: КНУКІМ, 2005. – С. 54-62.
4. Одрехівський М. В. Маркетингово-орієнтоване управління рекреаційними інноваційними підприємствами: монографія / М. В. Одрехівський. – Дрогобич: РВ ДДПУ, 2009. – 488 с.
5. Рейтинг санаторіїв України [Електрон. ресурс]. – К., 2016. Способ доступу: http:// www.naftusia.com/ru/ukraina/vse-sanatorii/reytingi/- Назва з екрана.
6. Продвигаемся в СПА. Ежемесячный информационный вестник Союза профессионалов СПА, отелей и Wellness-курортов, SPA SPAce: Все о современном СПА, всеукраинский информационный вестник для профессионалов и клиентов СПА, №8 май-июль 2012. - Режим доступа: http: //soyuz.most- inform.com/files/spa_space_07.pdf. - Название с экрана.
7. Стафійчук В. І.Рекреалогія: Навч.пос./ В. І. Стафійчук.- К.: «Альтерпрес», 2006.- 264 с.
8. Edwards, D. "Art, therapy, and Romanticism". Sage Publications Ltd., London, 2004. – 280 с.
9. Jones. P. "The Arts Therapies. A Revolution in Healthcare". Brunner-Routledge, New York, 2005. – 326 с.
10.Killick, K & Schaverien, J. "Art, Psychotherapy and Psycosis". Routledge, New York, 1997. – 310 с.
11.Český statistický úřad [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.czso.cz
12.Statistical Office of the Republic of Slovenia [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.stat.si
13.Druskininkaj/spa-vilnius-druskininkai [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.sanatoriums.com/ru/
Долгова К.С. ДИТЯЧИЙ ТУРИЗМ: ДОСВІД ЗАРУБІЖНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ 70-80 Мета: систематизувати здобутки іноземних географів, економістів та туризмознавців щодо дитячого оздоровлення та відпочинку.
Методика: для досягнення поставленої мети було використано метод контент-аналізу закордонних публікацій.
Результати: встановлено, що дослідна проблематика охоплює такі напрями, як: ставлення дитини до відпочинку та оздоровлення, туристична поведінка дитини, послуги дитячого туризму, місце та простір в дитячому туризмі, відношення дитина-дорослий в туристичному процесі.
Наукова новизна: нерозглянуті раніше здобутки закордонних досліджень з дитячого туризму збагатять теоретичні та методичні аспекти вивчення вітчизняного дитячого оздоровлення та відпочинку відповідним міждисциплінарним інструментарієм.
Практична значимість: такий інструментарій надасть можливість вдосконалити практику вивчення дитячого туризму українськими дослідниками.
Ключові слова: дитина/діти, юний турист (дитина-турист), географія дитинства, відпочинок, дозвілля, подорож, туризм.
Список використаних джерел:
1.Кашуба Я.М. Формування системи дитячого оздоровлення і туризму: автореф. дис. канд. екон. наук: 08.09.01 / Я.М.Кашуба. - Львів,2006. – 21 с.
2.Колотуха О.В. Географія дитячо-юнацького туризму в Україні: Навчальний посібник. - К.:Український державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді,2008. - 278 c.
3.Колотуха О.В. Дитячо-юнацький туризм в Україні як територіальна соціально-економічна система: проблеми та перспективи розвитку: автореф. дис. канд. геогр. наук: 11.00.02 / О. В. Колотуха. - К.,2005. - 20 c.
4.Малиновська О.Ю. Географія дитячого туризму / О.Ю.Малиновська, Ю.О.Іванова // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2008. - № 44. – С. 3–5.
5.Свірідова Н. Д. Аналіз сутності основних дефініцій дитячого туризму / Н. Д. Свірідова, Д. В. Чертовська // Наукові вісті Далівського університету: зб. наук. праць. - Луганськ, 2012. - № 6. – С.21-24.
6.Чертовська Д.В. Проблеми розвитку дитячого туризму в Україні / Д.В. Чертовська // Географія та Туризм. – 2012. - № 23. – С.86-93.
7.Barker, J. & Weller, S. Never work with children?: the geography of methodological issues in research with children // Qualitative Research. – 2003 – P. 207–227.
8.Bourchier, A., Barret, M. & Lyons, E. The predictors of children’s geographical knowledge of other countries // Journal of Environmental Psychology. – 2002 – V.22 – P. 79–94.
9.Carr, N. A comparative analysis of the behavior of domestic and international young tourists // Tourism Management. – 2002 – V.23 – #3 – P. 321-325.
10.Carr, N. The young tourist: a case of neglected research // Progress in Tourism and Hospitality Research. – 1998 – V.4 – #4 – P. 307–318.
11.Cullingford, C. Children’s attitudes to holidays overseas // Tourism Management. – 1995 – V.16 – #2 – P. 121–128.
12.Gaines, B. L. & Hubbard, S. S. et al. An analysis of children’s programs in the hotel and resort industry market segment // International Journal of Hospitality & Tourism Administration. – 2004. – V.5 – # 4 – P. 85–99.
13.Horton, J. & Kraftl, P. What Else? Some More Ways of Thinking and Doing ‘Children’s Geographies’ // Children’s Geographies. – 2006 – V.4 – #1 – P. 69-95.
14.Jeffrey, C. Geographies of children and youth: eroding maps of// Progress in Human Geography. – 2010 – V. 34 - # 4 – P. 496–505.
15.Nickerson, N. & Jurowski, C. (2001). The influence of children on vacation travel patterns // Journal of Vacation Marketing. – 2001 – V.17 – P.19–30.
16.Poria, Y. & Timothy, D.Where are the children in tourism research? // Annals of Tourism Research. – 2014 – V.47. – P. 93-95.
17.Poria, Y., Atzaba-Poria, N. & Barrett, M. The relationship between children’s geographical knowledge and travel experience: An exploratory study // Tourism Geographies. – 2005 – V.7 - #4 – P. 387–397.
18.Small, J. The absence of childhood in tourism studies // Annals of Tourism Research. – 2008 – V. 35 – #3 – P. 772–789.
19.The Dictionary of Human Geography / edited by Derek Gregory et al. – Wiley-Blackwell, 2009. – 1052 р.
20.Turley, S. Children and the demand for recreational experiences: the case of zoos // Leisure Studies. – 2001 – V.20 – #1 – P. 1-18.
21.Veal, A. Research methods of leisure and tourism. 3rd edn. – Sydney: University of Technology. – 2006. – 421 p.
22.Wang, K. C. et al. Who is the decision-maker: the parents or the child in group package tours? // Tourism Management. – 2004 – V.25 – #2 – P. 183-194.
23.American Camp Association: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.acacamps.org
24.Summer Camps in the USA: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.campleaders.com/nl/summer-camps/about-summer-camps/
25.Summer Camps: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.campaignforsummercamps.org.uk
Королюк Ю.А., Заваріка Г.М. ДОПОВНЕНА РЕАЛЬНІСТЬ ЯК ВАРІАНТ ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙ У ТУРИЗМІ 80-88 Мета: ознайомитися з новітніми розробками доповненої реальності. Показати важливість інновацій та використання доповненої реальності в туристичній індустрії.
Методика: в статті були використані методи порівняння, експертних оцінок. Застосовувався метод аналізу і прогнозування. Для більшого розкриття теми використовували також метод абстрагування та інші.
Результати: в поданій статті було здійснено аналіз інновацій в туризмі. Була досліджена ніша доповненої реальності. Виявлені перспективи. Запропоновані можливості використання даної інновації для туристичної індустрії.
Наукова новизна: розкриті можливості та показані варіанти використання інновацій в туристичній галузі.
Практична значимість: було наведено практичні рекомендації по використанню доповненої реальності в туризмі. Розроблені варіанти щодо впровадження сучасних інновацій в життя туристів.
Ключові слова: інновації, технології, туристичні послуги, туристичний продукт, доповнена реальність.
Список використаних джерел:
1. Закон України “Про інноваційну діяльність” від 4 липня 2002 року № 40-IV.
2. Закон України “Про наукову та науково-технічну діяльність” від 1 грудня 1998 року.
3. Захарченко В., Албул А. Інноваційний процес, процесс, досвід та перспективи / В. Захарченко, А. Албул // Бізнес Інформ. – 2000. – № 3. – С. 29–32.
4. Богданова О. Інноваційна діяльність: проблеми та становлення / О. Богданова // Регіональні становлення. – 2002. – № 1. – С. 126–127.
5. Лапко О. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання / О. Лапко. – К.: ІЕП НАНУ, 1999. – 254 с.
Чабан Т.Ю., Мазуркевич І.О. ОСОБЛИВОСТІ ТУРИСТСЬКО-РЕКРЕАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 88-95 Метою статті є дослідження сучасного стану туристського потенціалу Львівської області, визначення основних перешкод, які негативно впливають на розвиток туристичної галузі в регіоні та обґрунтування пропозицій щодо їх розв’язання.
Методика. В статті використано аналітичні методи досліджень, що дозволили проаналізувати стан та динаміку розвитку туристично-рекреаційного потенціалу Львівської області, виявити основні проблеми та запропонувати перспективні напрямки розвитку туризму.
Результати. Визначено основні перешкоди розвитку туристсько-рекреаційного потенціалу та з метою ефективного використання потенціалу туризму Львівщини запропоновано використання можливостей Львівської області як туристичного регіону в подальші роки.
Наукова новизна. Полягає в систематизації аналітичних даних щодо особливостей розвитку туристично-рекреаційного потенціалу Львівщини та пропонуванні стратегічних орієнтирів його розвитку.
Практична значимість. Запропоновані напрямки розвитку туристсько-рекреаційного потенціалу сприятимуть формуванню на території області конкурентоспроможної туристично-рекреаційної галузі, що сприятиме значному соціально-економічному розвитку регіону за рахунок збільшення дохідної частини обласного й муніципального бюджетів, припливу інвестицій, збільшення кількості робочих місць, поліпшення здоров’я населення, збереження й раціонального використання культурно-історичної й природної спадщини.
Ключові слова: туристично-рекреаційний потенціал, ресурси розміщення, культурно-історична спадщина, бальнеологічні ресурси.
Список використаних джерел
1. Рекреаційний потенціал Львівщини / Статист. збірник. - Львів: Головне управління статистики у Львівській обл., 2012. – 96 с.
2. Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України. У 3-х частинах: Підручник. - К.: ВД "К. - М.Академія" – Чернівці: Зелена Буковина, 2013. - 568 с
3. Смаль О.О. Території та об’єкти природно-заповідного фонду України загальнодержавного значення у Львівській області / О.О. Смаль / Розвиток заповідної справи в Україні і формування Пан’європейської екологічної мережі: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Рахів, 11–13 листопада 2008). – Рахів, 2012. – С. 371–375.
4. Стратегія розвитку Львівської області до 2020 року. - [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.loda.gov.ua/upload/users_files/22/
5. Електронний ресурс. – режим доступу: http://www.lv.ukrstat.gov.ua/
Кучер П.В. ГЕОПРОСТОРОВЕ ПОШИРЕННЯ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА САКРАЛЬНИХ СПОРУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 95-110 Мета. Вивчити геопросторове поширення дерев’яних та кам’яних сакральних споруд Рівненської області. Виконати туристичне районування Рівненської області (за показниками кількості та коефіцієнтом насиченням сакральних споруд). Виконати статистичні розрахунки відсоткового співвідношення сакральних об’єктів та коефіцієнтів насичення. Стаття написана з метою вивчення геопросторового поширення сакральних пам’яток Рівненської області.
Методика. Створено картосхему геопросторового поширення сакральних споруд Рівненської області. Виконано розрахунки кількості сакральних споруд, відсоткового співвідношення та коефіцієнтів насичення. Виконано районування Рівненської області та виділено три сакрально-туристичні регіони.
Результати. За результатами дослідження було встановлено, що сакральні дерев’яні та кам’яні споруди у Рівненській області розміщені нерівномірно. Основна їх кількість зосереджена у Південному сакрально-туристичному регіоні. Встановлено, що у Рівненській області налічується дерев’яних та 50 кам’яних церков, що пояснюється нерівномірною лісистістю території області. Було обґрунтовано районування області з позиції насиченості сакральними об’єктами у різних частинах дослідної території.
Наукова новизна. Вперше було складено картосхеми геопросторового поширення дерев’яних та кам’яних сакральних споруд Рівненської області. Вперше виконано сакрально-туристичне районування Рівненської області і виділені три сакрально-туристичні регіони відповідно до насиченості сакральними дерев’яних та кам’яних об’єктами.
Практична значимість. Результати наукового дослідження можна використати для складання туристичних маршрутів для туристичних подорожей із релігійною та сакральною метою, а також для доповнення до матеріалів лекційних та семінарських занять із навчальної дисципліни «Туристичні ресурси України» для спеціальності «Туризм».
Ключові слова. Геопросторове поширення, картосхема, Рівненська область, сакральний об’єкт, сакрально-туристичний регіон.
Список використаних джерел:
1. Божук, Т. І. «Методичні аспекти визначення оцінки сакральних об’єктів для потреб туризму» / Божук Т.І. // Львівський державний інститут новітніх технологій та управління ім. В. Чорновола – Львів 2008, с. 260-272.
2. Панкова Є.В. Туристичне краєзнавство Навчальний посібник / Панкова Є.В. // Київ – Видавництво: Альтерпрес, 2003. - 352 С.
3. Путівник по Україні - Електронний ресурс - [Режим доступу: http://ua.igotoworld.com/ua/poi_catalog/2301-543-temples-rivne-oblast.htm].
4. Галамай О. М. Ставлення держави до православної церкви на Рівненщині у другій половині 1950-х – 1960-х рр. / О. М. Галамай // Наукові записки [Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського]. Серія : Історія. - 2010. - Вип. 17. - С. 149-153. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nzvdpu_ist_2010_17_32.
5. Безручко Л. Оцінка історико-культурного потенціалу Турківського району для потреб релігійного туризму / Любомир Безручко // Туристичними шляхами Прикарпаття : збірник наукових праць / Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України, Львівський інститут економіки і туризму ; за редакцією Р. Береста. - Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2012. – С. 110-121. – Бібліографія: 5 назв.
6. Волошин І. М. Туристичні ресурси України з атласом туристичних мандрівок : довід. вид. / І. М. Волошин, Л. Ю. Матвійчук, К. В. Ненько. – Львів : ЛДУФК, 2015. – 437 с.
7. Міненко Т. – Покровська церква села Тайкури, як об’єкт вивчення історико-культурної спадщини краю; Актуальні питання культурології / Альманах наукового товариства «Афіна» кафедра культурології та музеєзнавства / Випуск 12 - 2012 р.
8. Igor Stamenković. Tourism Assessment of Roman-Catholic Sacral Objects Using Analytical Hierarchy Process (Ahp) – Case Study of Novi Sad, Petrovaradin and Sremska Kamenica / Igor Stamenković, Miroslav Vujičić // Turizam Volume 18, Issue 4 185-202 (2014).
9. Mirko Grčić. Sacral geography of orthodox christianity and religious tourism / Mirko Grčić // Bulletin of the serbian geographical society / 2010 year / tome XC - Nо 3
10. A. Goral / international journal of heritage and sustainable development / A. Goral // vol 1. no 1. june 2011 pp. 49-59
11. Вікімедіа Україна. Реєстри пам'яток. Електронний ресурс [Режим доступу: http://wikilovesmonuments.org.ua/listy_pamiatek/].
12. Коротун І.М. Географія Рівненської області. Природа, населення, господарство, екологія / Коротун І.М., Коротун Л.К. / Рівне 1996 - 274 с.
13. Архітектурні пам'ятки Зарічненщини [Електронний ресурс] : бібліографічний покажчик літератури / Зарічненська ЦРБ. – Зарічне ... Церква святого великомученика Дмитрія Солунського / Рівне, 2008. – с.54
14. Історична Волинь. Електронний ресурс : [Режим доступу: www.istvolyn.info].
15. Електронний ресурс / Відділ культури і туризму Рівненської області / [Режим доступу: http://cultura.rv.ua/?p=1351].
16. Фонд сакрального мистецтва у Волинському краєзнавчому музеї: етапи формування (1929–2009 роки) / Є.І. Ковальчук // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 16. — С. 118-130. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.
17. Ковальчук Є. Колекції сакрального мистецтва у Волинському краєзнавчому музеї: джерельна база дослідження / Є. Ковальчук // Мандрівець. - 2014. - № 4. - С. 20-25. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mandriv_2014_4_6
18. Любіцева О. О. Сакральний потенціал м. Києва і напрямки інтенсифікації його використання / О. О. Любіцева, І. М. Стригун // Географія та туризм. - 2015. - Вип. 32. - С. 86-96. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gt_2015_32_11
Долинська О.О. БАЛЬНЕОЛОГІЧНІ РЕСУРСИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 110-119 Мета дослідження. У статті висвітлюються особливості функціонування бальнеологічних ресурсів у рекреаційному комплексі Хмельницької області. Завдання полягає у: аналізі місця бальнеологічних ресурсів у рекреаційно-туристській діяльності області; дослідженні закономірностей розміщення родовищ мінеральних вод; дослідженні та аналізі використання вод у лікуванні; висвітленні перспектив використання мінеральних вод.
Методика. У статі було використано взаємодоповнюючі методи дослідження: аналіз статистичних матеріалів, описовий метод, математичний, порівняльно-географічний. Для розробки картосхеми використано картографічний метод.
Результати. В статті розкрито роль бальнеологічних ресурсів в рекреаційному комплексі Хмельниччини. Проаналізовано особливості функціонування санаторіїв з використанням мінеральних лікувальних вод в області. Висвітлено лікувальні властивості вод та географічні закономірності їх поширення. Досліджено кількісні та якісні характеристики бальнеологічних ресурсів.
Наукова новизна. Висвітлено лікувальні властивості мінеральних вод та географічні закономірності їх поширення. Досліджено кількісні та якісні характеристики бальнеологічних ресурсів. За результатами дослідження складена картосхема.
Практична значимість. Запропоновано шляхи підвищення ефективності використання бальнеологічних ресурсів Хмельницької області. Матеріали статті можна використовуватися в туристичних довідниках.
Ключові слова: бальнеологічні ресурси, рекреаційні ресурси, мінеральні води, родовища мінеральних вод, Хмельницька область.
Список використаних джерел:
1)Білецька Г. А. Рекреаційні ресурси мінеральних вод Хмельницької області / Г. А. Білецька // Довкілля та здоров’я. – 2008. – № 4. – С. 28-31.
2)Мальська М. П., Худо В. В. Туристичний бізнес: теорія та практика. Навч. пос. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 424 с.
3)Мінеральні лікувальні столові води України. Довідник / Під ред. Бабова К. Д. – Коломия: Видавничо-поліграфічне товариство «Вік», 1998.
4)Новодран О. В. Сучасний стан, вивченість та перспектива використання мінеральних вод Хмельницької області [Текст] / О.В. Новодран, К.Е. Беленький, Л.П. Горбач, А.Л. Погребний // Медицинская реабилитация, курортология, физиотерапия : Науч. практ. журн. 2001. N2. С. 6263
5)Фоменко Н. В. Рекреаційні ресурси та курортологія: навч. Посібник / Н. В. Фоменко. – К.: Центр навч. літ-ри, 2007. – 312 с.
6)Хаєцький Аквальні і водно-болотні антропогенні ландшафти Поділля: Автореф. дис... канд. геогр. наук: 11.00.11 / Г.С. Хаєцький ; Чернів. нац. ун-т ім. Ю.Федьковича. — Чернівці, 2006. — 20 с. — укp.
7)Шоробура І.М. Хмельниччина туристична : навч. посіб. / І.М. Шоробура, Т.Г. Гільбер, О.О. Долинська// - Хмельницький : ПП Заколодний М.І., 2016 - 360 с.
В статті використано наступні методи порівняльно-географічний, картографічний, описовий та статистичний.
Результатами статті є проаналізований сучасний стан розвитку спортивного туризму на прикладі Волинської області. Розглянуто, хто із дослідників, науковців, займалися вивченням спортивного туризму в області. Досліджено та охарактеризовано основні види спортивного туризму та найбільш поширені у Волинській області. Здійснено районування області за придатністю районів для розвитку спортивного туризму, а також запропоновано подальші перспективи розвитку даного виду туризму в області.
Наукова новизна. Проведено аналіз розвитку спортивного туризму та запропоновано перспективні напрямки щодо його розвитку у майбутньому. На основі аналізу літературних джерел, карт, таблиць, було здійснено районування області, яке раніше не було здійснено. Побудовано карту «Сприятливість районів для розвитку спортивного туризму по адміністративним районам Волинської області».
Практичне значення дослідження. Результати дослідження можна використати у школі на уроках географії; у вищому навчальному закладі; у гуртковій роботі; в туристичному бізнесі під час проведення екскурсій; під час проведення туристичних мандрівок.
Ключові слова: спортивний туризм, види спортивного туризму, туристсько-спортивне районування, туристичні маршрути.
Список використаних джерел
1.Войтович В. М. Затребуваність ступеневих класифікованих пішохідних маршрутів туристичними групами учнівської та студентської молоді Волині / В. М. Войтович // Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві: збірник наукових праць. – Луцьк, 2015. №. 1 – С.35-41
2.Єрко А. В. Поняття спортивно-оздоровчого туризму та його характерні риси / А. В. Єрко // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. – Луцьк, 2013. № 6 – С. 184-187
3.Єрко А. В. Роль маршрутно-кваліфікаційних комісій у розвитку спортивно-оздоровчого туризму Волинської області / А. В. Єрко // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. – Луцьк, 2009. № 8 – С. 151-154
4.Єрко А. В. Стан та перспективи розвитку дитячо-юнацького туризму у Волинській області / А. В. Єрко // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. – Луцьк, 2010. № 3 – С. 177-180
5.Михайлевський В. Історичні аспекти розвитку лижного спортивного туризму на Волині / В. Михайлевський // Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві: збірник наукових праць. – Луцьк, 2009. №. 2 – С.10-13
6.Сучасний стан і перспективи розвитку туристичної та рекреаційної діяльності Волинської області/ М. Мельнійчук, С. Уєвич, В. Чернець, Л. Гладич, Т. Безсмертний та ін. // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Сер. Географія / редкол.: Андрейчук В., Брич В. Я., Голосов В. М. та ін. – Тернопіль : «Тайп», 2013. – Вип. 2 (35). – С. 101–115
7.Сучасний стан розвитку туристично-рекреаційного комплексу Волинської області: Монографія / Л. Черчик, І. Єрко, Н. Коленда, О. Міщенко. – Луцьк. СНУ імені Лесі Українки, 2014. – 154 с.
8.Центр туризму спорту та екскурсій управління освіти, науки та молоді волинської облдержадміністрації [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vctse.lutsk.ua/index.php. – Назва з екрана.
Зеленко О.О., Шепелєва Н.В. ІННОВАЦІЙНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ПОДІЄВОГО ТУРИЗМУ НА ЛУГАНЩИНІ 130-140 Мета дослідження полягає у визначенні наявного історико-культурного та природно-рекреаційного потенціалу та ідентифікації інноваційних напрямів розвитку подієвого туризму на Луганщині.
Методика даного дослідження передбачає використання первинних методів. Серед таких: огляд наукових публікацій, печатних та електронних періодичних видань. На основі зібраної первинної інформації було проведено якісний соціально-економічний аналіз перспектив розвитку подієвого туризму на Луганщині
Результати: проведений огляд та аналіз публікацій науковців та практиків дозволив виявити 5 відносно інноваційних напрямів розвитку подієвого туризму на Луганщині. Серед них: гастрономічні фестивалі; культурно-мистецькі, спортивні, економічні заходи та релігійні свята. Найбільш перспективними та інноваційними є гастрономічні фестивалі, які взагалі ніколи не проводилися на території області. В рамках другого напряму на увагу заслуговує запропонований літературно-мистецький фестиваль за мотивами творів І. Ільфа та Є Петрова. Більш затратними але не менш перспективними мають бути заходи щодо відродження кінного театру та спортивних змагань з кінного спорту.
Наукова новизна дослідження полягає у визначенні засад розвитку подієвого туризму регіону в умовах соціально-економічної кризи.
Практичне значення: результати дослідження є актуальними як для регіональних органів влади, так і для приватних підприємців, а також для представників туристичного бізнесу регіону. Стаття пропонує реальні заходи, реалізація яких цілком можлива навіть за умов відсутності фінансування збоку державного та обласного бюджету.
Ключові слова: регіон, подієвий туризм, розвиток, потенціал, інноваційні напрями.
Список використаних джерел:
1.Бабкін А. В. Спеціальні види туризму / А. В. Бабкін. – Ростов-на-Дону: Фенікс, 2008 – 252 с.
2.Корнілова Н. В. Подієвий туризм в Україні / Н. В. Корнілов // Географія і туризм – 2012 – № 22 – С. 113-120.
3.Молодецький А., Пташнік А. Значення фестивального туризму у розвитку міст та регіонів / А. Молодецький, А. Пташнік // Історія української географії. - 2012. - Випуск 26. – С. 113-118.
4.Вишневська Г. Г. Івент-туризм в контексті розвитку світового туризму / Г. Г. Вишневська // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. Зб. наук. праць Рівненського державного університету – 2011 – Вип. 17, Т. 2 – С. 256-260.
5.Зеленко О. О. Порівняльна характеристика регіонів України в контексті розвитку етнотуризму / О. О. Зеленко, Н. В. Шепелева // Розвиток українського етнотуризму: проблеми та перспективи: [Текст]: Зб. матер. IV Всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених (Львів, 25 лютого 2016 р.)/ Міністерство освіти і науки України, Львівський інститут економіки і туризму. – Львів: ЛIET, 2016 – С. 93-100.
6.Заваріка Г. М. Стратегічні напрями розвитку курортів на Луганщині / Г. М. Заваріка // Науковий журнал «ScienceRise» – 2015 - № 6/1 – С. 55-59.
7.Зеленко О. О. Перспективи розвитку туризму Луганщини в умовах воєнно-політичної нестабільності / О. О. Зеленко // Науковий вісник Мукачівського державного університету. Серія «Економіка» - 2015 – Вип. 2 (4) – Ч. 2 – С. 138-143.
8.Зеленко О. О. Особливості впровадження регіонального маркетингу для реанімації туристичної галузі Луганської області / О. О. Зеленко // Галицький економічний вісник – 2015 – № 2 – С. 29-34.
9.Частина України опинилася серед найнебезпечніших місць для туризму 2017 року [Електронний ресурс] // Українська правда життя – 2016 – 17 листопада – Режим доступу: http://life.pravda.com.ua/travel/2016/11/17/220185/
10.«Сшить» страну заново [Електронний ресурс] // Реальная Газета – 2016 – 28 апреля – Режим доступа: http://realgazeta.com.ua/turizm-spaset-ukrainu/
Цесьців Д.С. РЕПРЕЗЕНТАТИВНІ ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ ОКРЕМИХ РАЙОНІВ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 140-153 Мета: проаналізувати туристичні ресурси окремих районів Вінницької області.
Методика: використано картографічний, порівняльний, аналізуючий та узагальнюючий результати наукових досліджень.
Результати: розроблено та систематизовано геопросторове розміщення туристичних ресурсів окремих районів Вінницької області. На основі проведених досліджень складено картосхеми та легенди до районів.
Наукова новизна: вперше було досліджено туристичні ресурси Вінницької області в розрізі чотирьох районів у вигляді картосхем та легенд до них.
Практична значимість: нами досліджено репрезентативні райони Вінницької області, ресурси яких при відповідній рекламі та проведенні реставраційних робіт можуть бути включені в екскурсійні маршрути та стати підготовкою їх до туристичних екскурсій активізує розвиток туристичної інфраструктури.
Для зручності розраховано віддалі від районних центрів до найбільш атрактивних об’єктів, що дає можливість мандрівникам оцінити орієнтований час до туристичних об’єктів та зворотнього напрямку.
Ключові слова: туристичні ресурси, історико-культурні, музеї, церкви, монастирі, костели, видатні діячі науки і культури, археологічні та архітектурні пам’ятки.
Список використаних джерел:
1.Вінниця//Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред.М. Бажана. — 2-ге вид. —К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985., Том 2., К., 1978, стор. 299–300.
2.Вінниччина музейна: Довідник/Вінниц. обл. краєзн. музей; відп. за випуск Висоцька К. І.-Вінниця, 2008.— 96 с.
3.Волошин І. М. Туристичні ресурси України (атлас туристичних мандрівок Україною: довідкове видання Волошин І. М., Матвійчук Л. Ю., Ненько К. В.) – Л.: ЛДУФК, 2015. – 437 с. С.89-107.
4.Волошин І. М. Туристично-інтелектуальні ресурси Вінницької області та їхнє геопросторове розміщення / І. М. Волошин, Д. С. Карпин, К. В. Ненько // Вісник Львівського університету. Серія географічна, 2013. Випуск 42.С. 27-37.
5.Жарких М. І. Храми Поділля Ілюстрований каталог-довідник (понад 3000 храмів). Київ: Мислене древо. – 2007.
6.Панкова Є.В. Туристичне краєзнавство. Навчальний посібник. - К.: Альтерпрес, 2003. - 352 с.
7.Письменники України – жертви сталінських репресій. Вип. 1. – К.: Радянський письменник. 1991. – 495с.
8.Українська радянська енциклопедія. К.: Головна редакція УРЕ. Київ - 1978 - 1985. - Т1 - 12.
9.Цесьців Д. С. Музеї Вінниччини / Цесьців Д. С., Волошин І. М. // Сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку туризму у Західному регіоні України: матеріали I Всеукр. студ. наук. – практ. конф. – Львів: ЛДУФК, 2016. – С. 79-83.
10.Цесьців Д.С. Геопросторове розміщення дерев’яних церков Вінничини / Цесьців Д.С., Волошин І.М.// Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія: географія. – Тернопіль: СМП «Тайп». - №2 (випуск 39). - 2015. – С.106-114.
Гринасюк А.Р. АТРАКТИВНІСТЬ ЛАНДШАФТІВ ШАЦЬКО-ЛЮБОМЛЬСЬКОГО РЕКРЕАЦІЙНОГО РАЙОНУ 153-166 Мета. Виявити найбільш атрактивні ландшафти Шацько-Любомльського рекреаційного району Волинської області.
Методика. Запропоновано методику для визначення естетичної привабливості пейзажів Волинської області, яка ґрунтується на об’єктивістському підході. Розроблені відповідні критерії оцінювання для кожного з елементів ландшафтного середовища та шкала оцінок, за якою проведено класифікацію ландшафтів за естетичною цінністю.
Результати. В статті представлені ландшафтно-пейзажні комплекси Шацько-Любомльського рекреаційного району як таксономічні одиниці для проведення комплексної оцінки їх естетичної привабливості. В результаті оцінювання виділено чотири ступені привабливості ландшафтів. Найбільш цінними в естетичному плані є ландшафти Верхньоприп’ятського ландшафтно-пейзажного комплексу. До ландшафтів високої естетичної цінності належать пейзажні комплекси долини річки Прип'ять. До складу ландшафтів середньої цінності віднесені пейзажні комплекси долини річки Західний Буг та аграрні пейзажі Бузько-Турійського межиріччя.
Наукова новизна: вперше проведено оцінювання атрактивності ландшафтів Шацько-Любомльського рекреаційного району за принципом компонентної оцінки.
Практична значимість. Отримані результати щодо оцінювання атрактивності ландшафтів необхідні для визначення рекреаційного потенціалу території та для раціонального планування туристсько-рекреаційної діяльності.
Ключові слова: ландшафт, оцінка естетичної привабливості території, ландшафтно-пейзажні комплекси, Шацько-Любомльський рекреаційний район, Волинська область.
Список використаних джерел:
1.Бейдик О. О. Рекреаційні ресурси України : Навчальний посібник / О. О. Бейдик – [3-є видання перерод і доп.]. – К.: Альтерпрес, 2011. – 462 с.
2.Бучко Ж. І. Естетичні якості ландшафтів у контексті використання та збереження гуманістичного ресурсного потенціалу регіону [Текст] : автореф. дис... канд. геогр. наук: 11.00.01 /БучкоЖанна Іванівна ; Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. – Чернівці, 2002. – 20 с.
3.Горб К. Н. Концепция и общие методические принципы создания охраняемых природных территорий в зависимости от эстетической ценности природных ландшафтов [Текст] / К. Н. Горб ; ред. В. Е. Борейко. – К. : [б. и.], 2000. – 56 с.
4.Гринасюк А. Р. Ландшафти Волинської області: аналіз естетичних властивостей / А. Р. Гринасюк // Географія та туризм: Наук. зб. / Ред. кол.: Я. Б. Олійник (відп. ред.) та ін. – К.: Альфа-ПІК, 2014. – Вип. 31. – С. 201–210.
5.Гринасюк А. Р. Оценка аттрактивности ландшафтов Волыни в целях рекреационно-туристической деятельности / А. Р. Гринасюк // Сборник научных трудов SWorld. – Выпуск 3. Том 52. – Иваново: МАРКОВА АД, 2013. – ЦИТ: 313-0667. – С. 3–8.
6.Гродзинський М. Д. Естетика ландшафту: Навчальний посібник / М. Д. Гродзинський, О. В. Савицька. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2005 – 183 с.
7.Ільїн Л. В. Атрактивність озерних комплексів Шацького національного природного парку / Л. В. Ільїн, А. Р. Гринасюк // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Географічні науки. – 2014. – № 11 (288). – С. 25–29.
8.Ильин Л. В. Эстетическая привлекательность лесных ландшафтов Волынской области Украины / Л. В. Ильин, А. Р. Гринасюк // Ландшафтные и геоэкологические исследования природных и антропогенных геосистем (к 80-летию со дня рождения Н. И. Дудника) : международный сборник научных трудов / отв. ред. С. В. Панков ; М-во обр. и науки РФ [и др.]. Тамбов : Издательский дом ТГУ им. Г. Р. Державина, 2014. – С. 360–364.
9.Черчик Л. Туристично-рекреаційний комплекс Волинської області: передумови розвитку : Монографія. Частина 1 / Л. Черчик, О. Міщенко, І. Єрко; МОНУ. – Луцьк : Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, 2014. – 128 с.
10.Эрингис К. И. Экология и эстетика ландшафта / К. И. Эрингис, А. Р. Будрюнас. – Вильнюс, 1975. – 131 с.
Фесюк В.О., Бондарець О.І. ПЕРСПЕКТИВИ ТУРИСТИЧНОГО ОСВОЄННЯ «ШЛЯХУ РАДЗИВІЛІВ» 166-172 Метою статті є аналіз впливу історико-культурних ресурсів на розвиток історичного туризму. Розглянуто основні історико-культурні ресурси, пов’язані з родом Радзивілів.
Методичні засади дослідження полягали у аналізі зібраного авторами літературного матеріалу. При цьому були використані описовий та порівняльний методи.
Результати. Обґрунтувано необхідність створення туристичного продукту «Шляху Радзивілів». Встановлено, що основним способом збереження історико-культурної спадщини Радзивілів є залучення її до використання в туризмі. Визначено основні проблеми, які постають при впровадженні даного туристичного шляху. Виявлено перспективність його використання та розвитку.
Наукова новизна полягає у характеристиці спадщини Радзивілів як основи для впровадження нового туристичного продукту «Шлях Радзивілів».
Практична значимість статті визначається її актуальністю для практичного розвитку історичного туризму завдяки створенню туристичного продукту «Шлях Радзивілів».
Ключові слова: історико-культурні ресурси, історичний туризм, туристичний продукт.
Список використаних джерел
1. Бейдик О. О. Рекреаційно-туристські ресурси України : Методологія та методика аналізу, термінологія, районування / О. О. Бейдик; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К. : Київ. ун-т, 2001. - 395 c.
2. Кляп М. П. Сучасні різновиди туризму : навч. посібник / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. – Київ : Знання, 2011. – 334 с.
3. Князі Радзивіли / В. С. Александрович та ін. ; відп. ред. Ференцева Ю. В. ; пер. В. Журби та ін. – К. : Балтія-Друк, 2012. – 272 с.
4. Кузик С. Історико-культурні ресурси українсько-польського прикордоння та особливості їх використання для туристичних цілей / С. Кузик, Д. Литвин // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. - 2012. - Вип. 21. - С. 475-482.
5. Поколодна М. М. Рекреаційна географія: навч. посібник / М. М. Поколодна; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Х. : ХНАМГ, 2012. – 275 c.
6. Русина, О. В. Радзивіллівські володіння новітніх часів очима сучасників [Текст] / О. В. Русина // Український історичний журнал : Науковий журнал. 2014. №6. С. 2938.
7. Туризм і місто: аналіз проблем, тенденцій та моделювання розвитку: монографія / за заг. ред. І. М. Писаревського; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Х. : ХНАМГ, 2012. – 209 с.
Бортник С.Ю., Поліщук І.Г., Сидорук Ю.О. ФЕСТИВАЛЬНИЙ РУХ У МІСТІ КИЄВІ ЗА РОКИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ 172-182 Метою статті є історико-ретроспективний аналіз фестивального руху у місті Києві як одного із найважливіших складових культурно-мистецького життя столиці в контексті «міської географії».
Методика. Дослідження полягали в синтезі та аналізі зібраного авторами великого фактичного матеріалу. При цьому застосовувались табличний та картографічний методи. Для дослідження був узятий період з 1991 по 2016 рр., який у науковій літературі визначається як період «фестивального буму».
Результати. У статті проаналізовано жанрову стурктуру, просторово-часові особливості організації та географію фестивального руху в місті Києві. На основі цього розроблено відповідні класифікації фестивалів та створенна комплексна карта географії найбільших й найзначиміших фестивалів міста. Висвітлено основні тенденції розвитку фестивального простору міста Києва за роки незалежності, проаналізовано позитивні та негативні риси сучасних фестивалів.
Наукова новизна. Вперше проаналізовано фестивальний рух у місті Києві за роки незалежності. Зібрано великий фактичний матеріал, створено відповідні карти.
Практична значимість дослідження визначається його важливістю для практичного розвитку фестивальний туризм, що є ресурсом підвищення світового іміджу столиці, джерелом підйому економічного потенціалу міста. Проведення фестивалів у місті створює основу для суттєвого зростання та урізноманітнення зайнятості, матеріального добробуту та культурного рівня населення.
Ключові слова: фестиваль, фестивальний рух, географія фестивалів.
Список використаних джерел:
1.Бейдик О. О. Рекреаційно-туристичні ресурси України : монографія / О. О. Бейдик. К. : Альтерпрес, 2002. 320 с.
2.Давидовський К. “Соціокультурні виміри міжнародного фестивального руху: за результатами ІV Міжнародного музичного фестивалю “Віртуози планети”. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ua/obraz/33/1975-sociokulturni-vimiri-mizhnarodnogo-festivalnogoruxu
3.Зубенко Д. В. Розвиток фестивального руху в сучасній Україні / Д. В. Зубенко // Вісник НТУУ “КПІ”. Політологія. Соціологія. Право: збірник наук. праць. – К., 2011. – Вип. 4/11. – С. 110–114.
4.Любіцева О. О. Ринок туристичних послуг : навч. посібник / О. О. Любіцева. К. : Альтерпрес, 2002. – 436 с.
5.Мальська М. П. Туризм у міжнародному і національному вимірах. Історія і сучасність : монографія / М. П. Мальська, М. Й. Рутинський, Н. М. Паньків. – Львів: ВЦ ЛНУ ім. Івана Франка, 2008. – 268 с.
6.Рутинський М. Й. Географія туризму України : навч.-метод. посібник / М. Й. Рутинський. – К. : Центр навч. літератури, 2004. – 160 с.
7.Сікорська І. М. Міжнародні музичні фестивалі в Україні як віддзеркалення сучасного культурного процесу / І. М. Сікорська // IV Міжнародний конгрес МАУ. – К., 2001.
8.Швед М. Б. Тенденції розвитку міжнародних фестивалів сучасної музики в Україні на новому етапі (1990–2005 рр.) : автореф. дисер. на здобуття наук. ступ. канд. мистецтвознавства: 17.00.01 – “Теорія та історія культури” / М. Б. Швед. – Львів, 2006. – 20 с.
9.Euro-Festival Project: Arts Festival sand European Public Culture. – [Електронний ресурс]. Режим доступу:http://www.euro-festival.org/
Цвелих Є.М. ПРОМИСЛОВА СПАДЩИНА КИЄВА: СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ОСВОЄННЯ ЯК ТУРИСТИЧНИХ ОБ’ЄКТІВ 182-189 Метою статті є привернення уваги на використання індустріальної спадщини міста Києва як туристичних об’єктів
Методика. Методичні засади дослідження полягали в синтезі та аналізі матеріалу зібраного особисто автором під час польових досліджень закинутих промислових об’єктів міста Києва.
Результати. Запропонована низка об’єктів промислової спадщини для нового неформального екскурсійного автобусного маршруту «Мертва промисловість Києва».
Наукова новизна полягає у розвитку ідеї використання промислової спадщини великих міст (на прикладі Києва) та в новому погляді на «мертву індустрію» як атракційний об’єкт.
Практична значимість. Запропонований маршрут розширює можливості туристичного пізнання Києва. Об’єкти промислової спадщини на прикладі столиці України – перспективний напрямок розвитку туризму в інших промислових регіонах, який може бути цікавий як для пересічного туриста, так і для численних вітчизняних та європейських екстремалів.
Ключові слова: промислова спадщина, туристичні об’єкти, промислові об’єкти, атракції, міська зона.
ІІ. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУСПІЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ ТА КРАЇНОЗНАВСТВА Заваріка Г.М. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ КОНФЛІКТНОЇ МОДЕЛІ СУСПІЛЬСТВА 189-198 Мета. Надати теоретичне обгрунтування конфліктній моделі суспільства.
Методика дослідження полягає у поєднанні емпірічних (спостереження, порівняння) та теоретичних (систематизація та класифікація) методів наукового пізнання. В процесі написання статті також використовувались історичний метод та узагальнення отриманих результатів. Особливе значення має аналіз впливу зовнішніх і внутрішніх чинників на виникнення конфлікту.
Результати. Надано характеристику конфліктної ситуації, етапів конфлікту та їх видів. Проаналізовано точки зору на це питання науковців та визначено, що серед вчених немає єдиного погляду на природу і сутність конфлікту. Виявлена роль географів в дослідженні теорії конфліктів. Встановлено, що постконфліктний період має особливе значення для нормалізації взаємовідносин сторін.
Наукова новизна. Узагальнено і доповнено особливості конфліктної моделі з точки зору суспільної географії.
Практична значимість полягає в ознайомленні з міжнародним досвідом дослідження конфліктних ситуацій для вивчення цієї проблеми в нашій країні. Розвиток геоконфліктології як напрямку суспільної географії.
Ключові слова: конфлікт, модель, ситуація, постконфліктний період, суспільство.
Список використаних джерел
1.Бжезинский З. Великая шахматная доска. Господство Америки и его геостратегические императивы / З. Бжезинский .-М.: Междунар. отношения, 1999.-256 с.
2.Бандурка A.M. Конфликтология. [Електронний ресурс].- Режим доступу: [http://pidruchniki.com/16280414/psihologiya/vidkritiy_ konflikt].
3. Хронология войн, военных конфликтов и битв XX века. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : [http://historywars.info/Hronologija_vojn_4_XX_veka.html].
4. International relations in the late XX - early XXI century. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : [http://ukrmap.su/uk-wh11/1330.html].
5. Міжнародні конфлікти: поняття, причини, засоби та методи врегулювання. [Електронний ресурс]. - Режим доступу :
[http://pidruchniki.com/18800413/ politologiya/mizhnarodni_konflikti_ponyattya_prichini_zasobi_metodi_vregulyuvannya].
6. Anatol Rapoport. Conflict in Man Made Environment. Baltimore, 1974. P. 70
7. Mary Kaldor. New and Old Wars: Organized Violence in a Global Era. Cambridge: Polity, 2001. P. 6
8. Barry Buzan. Rethinking Security After the Cold War // Cooperation and Conflict. 1997. No 32. P. 6-21.
9.Morris Miller. Poverty as a Cause of Wars? // Interdisciplinary Science Review. 2000. No 25 (4). P. 282
Мета. Метою статті є дослідження особливостей поведінки США у міжнародних конфліктах сучасності, причини їх виникнення та розвитку.
Методика. Методичні засади дослідження полягали в синтезі та аналізі зібраного авторами літературного та статистичного матеріалу.
Результати. У статті розглянуто сутність та географічні масштаби прояву міждержавних конфліктів в Азії за участю США, роль США та інших держав у врегулюванні конфліктів, участь наддержави у миротворчих операціях та міжнародному співробітництві.
Наукова новизна полягає в комплексній характеристиці участі США у збройних конфліктах, а також розгляді США як фактора сили в геоконфліктних ситуаціях в Азії.
Практична значимість дослідження. На основі аналізу політики США в сучасних міждержавних конфліктах розглянуто контекст формування концепції стримування у зовнішній політиці Сполучених Штатів Америки і практичні підсумки її застосування в першому і другому десятилітті XXI ст.
Ключові слова: міжнародний конфлікт, локальний конфлікт, конфліктогенний потенціал, тероризм, міжнародна коаліція, географічна траєкторія конфлікту, контроль геополітичних просторів.
Список використаних джерел:
1. О применении Соедененными Штатами БЛА в Афганистане // «Зарубежное военное обозрение», № 2 (791).- 2013.- С.105
2. Официальная статистика Министерства обороны США от 31 марта 2014 г. / Электронный ресурс. - [Режим доступу]: http://www. defense gov/ news/casualty.pdf
3. Политика США в Азиатско-Тихоокеанском регионе. Сб. научных трудов РАН ИНИОН Центр науч-информ. исилед. глобал.и регионал. проблем Отд. ЗапЕвропы и Америки; Отв. ред. Братозерский М.В., Ред. Сост. Роуз К.Б. Щербинина Ю.В. – М., 2014. – Вып. 1 – 193 с. – (Сер. Социально-экономические проблемы стран Запада).
4. Резолюція Ради Безпеки ООН від 20 грудня 2001 p. № 1386 / Електронний ресурс - [Режим доступу]: http://daccess-ddsny.un.org/doc/ UNDO C/GEN/N01/708/57/PDF/N0170857.pdf / Резолюция Совета Безопасности ООН от 20 декабря 2001 p. № 1386 / Электронный ресурс - [Режим доступа]: http://daccess-ddsny.un.org/doc/ UNDO C / GEN / N01 / 708/57 / PDF / N0170857.pdf
5. Сушенцов A.A. Очерки политики США в региональных конфликтах 2000-х годов / A.A. Сушенцов; отв. ред. Щщш А. Д. - М.: Издательство МГИМО-Университета, 2013. - 249
6. Сушенцов A.A. США и волнения на Арабском Востоке / A.A. Сушенцов // Международные процессы. - 2011. - Том 9. № 1 (25). - С. 106-111.
7. Henry Kissinger. World Order. Penguin Press, New York, 2014. 432 pp.
8. Barry R. Posen. Restraint. Cornell University Press, New York, 2014. 234 рр.
Килимчук А.А. СПЕЦІАЛЬНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗОНИ ЯК ОБ’ЄКТ СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ 207-216 Мета. Розкрити сутність поняття та особливості спеціальних економічних зон з позицій суспільно-географічного підходу. Обґрунтувати значення суспільної географії у дослідженні спеціальних економічних зон.
Методика роботи охоплювала використання таких методів як аналіз і синтез, а також методу систематизації. В ході дослідження було проаналізовано декілька теоретичних підходів до вивчення спеціальних економічних зон.
Результати. Визначено, що спеціальні економічні зони відповідають характерним рисам об’єкту суспільно-географічного дослідження, а також можуть розглядатись в якості географічних місць.
Науковою новизна. Реалізовано спробу систематизувати підходи до вивчення спеціальних економічних зон. Вперше запропоновано застосування теорії географічних місць для пояснення чинників розвитку спеціальних економічних зон.
Практичне значення полягає у застосуванні теорії суспільної географії, зокрема теорії географічних місць до вивчення спеціальних економічних зон, що завдяки використанню інструментарію суспільної географії, сприяє кращому розумінню їх як суспільно-географічних об’єктів та може бути використано в подальших прикладних дослідженнях, зокрема при розробці механізмів їх ефективного використання в якості інструментів територіального розвитку.
Ключові слова: спеціальна економічна зона, суспільна географія, географічне місце, функція місця.
Список використаних джерел:
1.Алаев Е.Б. Соціально-економічна географія: Понятійно-термінологічний словник. – М., 1983. – 350 с.
2.Колосов В. А., Мироненко М. С. Геополітика і політична географія: посібник для вузів. — М.: Аспект Пресс, 2001.— 479 с.
3.Максаковський В.П. Географічна картина світу:посібник для вузів.Книга І:Загальна характеристика світу. М.: Дрофа, 2003. — 496 с.
4.Пістун М. Д. Основи теорії суспільної географії : Навч. посібник / М. Д. Пістун. — К. : Вища шк., 1996. — 231 с.
5.Пила В. І. Особливі територіально-господарські утворення: СЕЗ і ТПР : Навч. посіб. для студ. / В. І. Пила, О. С. Чмир; Київ. держ. торг.-екон. ун-т. - Хмельницький: Поділля, 2000. - 312 c.
6.Стеченко Д. М. Розміщення продуктивних сил і регіонал істика.: Навч. посіб. – 2-ге вид., випр..і доп. – К.: Вікар, 2002. – 374 с.
7.Толкунова С.Г. Географічна експертиза різноманітних підходів і аспектів до визначення поняття "вільна економічна зона" // Соціально-економічна географія теорія, методологія і практика викладання. Мат-ли міжнар. науково-практ. конф. Під ред. А.А. Лобжанідзе. - М .: Екон-інформ, 2014. - 318 с.
8.Чмир О. С. Вітчизняна практика та світовий досвід СЕЗ і ТПР : [монографія] / О. С. Чмир, В. Г. Панченко, В. І. Пила; ред.: О. С. Чмир. - К. - Д. : Вістка: Постер Принт, 2013. – 252 c.
9.Agnew J. А. Place and Politics: The Geographical Mediation of State and Society / А. Agnew. – London : Routledge, 1987. ‒ 267 c.
Михалюк М.М. СУЧАСНІ НАПРЯМИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАХІДНОЇ ГЕОГРАФІЇ КУЛЬТУРИ 216-227 Мета. Стаття присвячена аналізу основних напрямів західної географії культури та перспективам подальшого розвитку дисципліни в межах «більш ніж репрезентативного» напряму.
Методика. Дослідження основних напрямів західної географії культури базується на виділенні передакадемічного та власне академічного етапів розвитку дисципліни. Виходячи із методології досліджень, агентів культури та течій, що вплинули на становлення західної науки, відображено основні напрями дисципліни. На основі аналізу попередніх напрямів та сучасних підходів визначаються характерні риси «більш ніж репрезентативного» напряму географії культури, де важливе місце займає процес перетворення культурного об’єкту у цифровий.
Результати. Здійснено аналіз основних західних напрямів географії культури. Висвітлено процес перетворення культурного об’єкту в цифровий у межах «більш ніж репрезентативного» напряму географії культури. Визначено характерні риси та перспективи розвитку західної географії культури як галузі наукового знання.
Наукова новизна роботи полягає у тому, що у ній висвітлено процес цифрування об’єктів культури в межах «більш ніж репрезентативного» напряму географії культури.
Практична значимість проведеного дослідження визначається можливістю географії культури брати участь у створенні та використанні цифрових об’єктів, що виконуючи функцію накопичення та реалізації культурного потенціалу, забезпечує збереження культурного спадку людства.
Ключові слова: географія культури, географія культурного ландшафту, нова географія культури, нерепрезентативна географія культури, більше ніж репрезентативна географія культури, цифрові об’єкти культури.
Список використаних джерел:
1. Любіцева О.О.Стан геокультурних досліджень в Україні/ О.О. Любіцева //Вісник Київського університету. Серія географія. – К.: видавничий центр «Київський університет».-1999. – Вип. 44. 82с.
2. Ровенчак І.І. Географія культури: проблеми теорії, методології та методики дослідження: Авторефер. дис. на здобуття наукового ступеня доктора географічних наук.- Львів, 2010
3. Андерсон Д. Історія культурної географії / Д. Андерсон // Розуміння культурної географії: Місця і сліди. - Нью-Йорк: Рутледж, 2015.- 240с.
4. Хуквей Б. Інтерфейс і машина/ Б. Хуквей //Інтерфейс.- Кембрідж:МІТ Прес,2014.-192с.
5. Джексон П. Культурний ландшафт/ П. Джексон// Карти змісту.- Абінгтон: Електронна бібліотека Тейлора та Френсіса, 2003-232с.
6. Лорімер Г. Географія культури: діяльність «більш ніж репрезентативного» стану / Г. Лорімер// Прогрес в географії людини.- Нью-Йорк :. Сейдж паблікайшенс лтд, 2005.- Т.29, №1.-122с.
7. Палка Е.Д. Географія культури/ Е.Д. Палка // Визначні пейзажі Крайньої Півночі, що поєднують культурну, історичну та фізичну географію національного парку «Деналі».- Плімут: Роуман та Літфілд паблішерс, 2000.- 160с.
8. Роуз Д.Переосмислення географії культурних «об'єктів» за допомогою цифрових технологій: інтерфейс, мережі і перешкоди/ Д. Роуз // Прогрес в географії людини. - Нью-Йорк: Сейдж паблікайшенс лтд., 2015.- Т.40, № 3.- 432с.
Мета статті – проаналізувати природні та історичні передумови та чинники формування культурно-мистецького простору міста Києва, дослідити особливості його територіальної структури.
Методика. З огляду на складність досліджуваного феномену, в основу досліджень покладено системний аналіз, в рамках якого використано комплекс методів – порівняльно-історичний, культурологічний, статистичний, картографічний, ГІС-методи.
Результати. Зроблено висновок про єдність природних та історичних передумов у формуванні культурного простору Києва. Укладено картосхему та проаналізовано сучасну територіальну структуру закладів культури і мистецтва. Звернено увагу на стан природного та культурного середовища міста та на необхідність планування його майбутнього розвитку.
Наукова новизна. Метод системного аналізу дозволяє розглядати культурно-мистецький простір як складну природно-соціальну систему, що тисячоліттями формувалася у просторі і часі, а унікальну природно-історичну і нематеріальну культурну спадщину – як прояв емерджентних властивостей цієї системи. Такий підхід діагностує причини багатьох сучасних проблем природно-антропогенного середовища міста, які часто залишаються непомітними при галузевому аналізі.
Практична значимість. Результати досліджень можуть бути використані для системного вирішення економічних, екологічних та соціальних проблем міста, а також для розвитку його туристичної інфраструктури.
Ключові слова: культурно-мистецький простір; природна спадщина, історична спадщина, нематеріальна культурна спадщина.
Список використаних джерел
1. Закон України про культуру // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2011. - № 24. - Ст. 168
2. Ізборник. Історія України IX-XVIII ст. Першоджерела та інтерпретації - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://izbornyk.org.ua/
3. Куриленко О. Демографічне майбутнє Києва / О. Куриленко // А.С.Д. - Агентство стратегічних досліджень - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://sd.net.ua/2011/01/19/demografichne-majbutnye-kiyeva.html
4.Шевченківська районна державна адміністрація в м. Києві. Офіційний сайт - [Електронний ресурс] - Режим доступу:
http://shev.gov.ua/index.php?option=com_content&;task=view&id=537&Itemid=39
5. Національний музей українського народного декоративного мистецтва - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.mundm.kiev.ua/
6. Музей видатних діячів української культури. Офіційний сайт - [Електронний ресурс] - Режим доступу:http://mvduk.kiev.ua/?page_id=65
7. Історія Софійського Собору - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/istoriya_sofiivskogo_soboru.shtml
8. Сучасна українська музика - [Електронний ресурс] - Режим доступу:https://sites.google.com/site/ukrainianmodernmusic/sucasna-muzika/nezd -
Метою дослідження є пізнання особливостей становлення, розвитку та персонального складу галузево-статистичної наукової школи в українській суспільній географії. Нагальною потребою сьогодення є така реконструкція минулого української суспільно-географічної науки, яка б дозволила об’єктивно і неупереджено показати дійсний внесок у її розвиток наукових шкіл та окремих учених. Витоки української суспільної географії пов’язані із формуванням антропогеографічної та галузево-статистичної шкіл у кінці ХІХ – на початку ХХ ст.
Методика дослідження передбачала збір фактичних даних, аналіз первинної інформації, її формальну та генетичну систематизацію, а також виявлення конкретних емпіричних закономірностей функціонування галузево-статистичної школи.
На основі біографічного методу показано формування персонального складу наукової школи, висвітлено життєвий шлях та науковий доробок її представників, а саме К. Воблого, В. Кістяківського, О. Сухова, С. Остапенка, І. Фещенка-Чопівського та Г. Кривченка. У результаті дослідження простежено роль галузево-статистичної школи у формуванні української суспільно-географічної науки; відображено історичні умови її становлення, розвитку та знищення; простежено особливості формування її персонального складу та організаційного оформлення; проаналізовано творчий доробок представників цієї наукової школи.
Наукова новизна полягає у тому, що у цій статті уперше комплексно досліджено галузево-статистичну школу української суспільної географії.
Практичне значення визначається тим, що матеріали дослідження можуть стати основою для подальших досліджень з історії розвитку української суспільної географії, вони дозволяють забезпечити більш раціональне обґрунтування завдань подальших наукових розвідок.
Ключові слова: українська суспільна географія, наукова школа, галузево-статистична школа, К. Воблий.
Список використаних джерел:
1.Антонюк С.Н. Сергій Степанович Остапенко (1881 –1937) / С. Н. Антонюк // Стратегія економічного розвитку України: зб. наук. праць; голов. ред. А. П. Наливайко. – К.: КНЕУ, 2011. – № 29. – С. 240 – 247.
2.Державний архів м. Києва. – Ф. 1246. – Оп. 1. – Спр. 419.
3.Інститут архівознавства НБУ імені В.І. Вернадського. – Ф. 360. – Оп 3. – Спр. 22.
4.Костриця М.Ю. І.А. Фещенко-Чопівський – автор праць з економічної географії / М.Ю. Костриця // Український географічний журнал. – 1997. – № 2. – С. 65 – 66.
5.Матвієнко В.М. Теоретичні аспекти української економічної і соціальної географії: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. геогр. наук: спец. 11.00.02 «Економічна та соціальна географія» / В.М. Матвієнко. – К., 2000. – 20 с.
6.Новітня українська суспільна географія. Хрестоматія / Упор. та автор біографічних статей проф. О. Шаблій. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. – 1008 с.
7.Петровський Е.П. Професор Одеського університету О. О. Сухов (1881–1944): нові дані про останні роки життя // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – 2004. – № 1/2. – С. 315–325.
8.Пістун М.Д. Передумови та аргументи формування української економіко-географічної школи в 20-х роках ХХ століття / М.Д. Пістун // Український географічний журнал. – 2004. – № 3. – С. 68 – 74.
9.Пістун М.Д. Розвиток суспільної географії в Україні у ХХ – на початку ХХІ сторіччя / М.Д. Пістун. – К., 2009. – 112 с.
Цвелих Є.М., Лук’янчук П.М. ГЕОГРАФІЯ МІСТ-ПОБРАТИМІВ КИЄВА 252-260 Метою статті є комплексна оцінка побратимських зв'язків міста Києва, огляд їх динаміки, поточного стану та перспектив.
Методика. Методичні засади дослідження полягали в синтезі та аналізі зібраного авторами літературного та статистичного матеріалу. Детальна інформація отримана шляхом подання запитів до місцевих органів влади. При цьому застосовувався табличний метод.
Результат. Розглянуто історію участі Києва у міжнародному побратимському русі. Виконана класифікація побратимських угод за їх поточним станом. Розглянуто світові тенденції використання побратимських зв’язків і їх прояв на прикладі Києва.
Наукова новизна полягає в комплексній оцінці побратимських зв’язків міста Києва, вивчення яких не проводилось.
Практична значимість дослідження визначається його необхідністю для розуміння пріоритетних напрямів міжнародної співпраці на рівні муніципалітетів.
Ключові слова: міста-побратими, Київ, побратимський рух.
Список використаних джерел:
1.Про деякі питання статусу міст-побратимів та регіонів-побратимів міста Києва, що розташовані на території Російської Федерації від 11 лютого 2016 року № 102/102 [Електронний ресурс] // Київська міська рада – Режим доступу до ресурсу: http://kmr.ligazakon.ua/SITE2/l_docki2.nsf/alldocWWW/8DDA2B234011475FC2257F7F0072B1A7?OpenDocument.
2.Відповідь на запит № 009-840 від 23.03.2016 [Електронний ресурс] // Виконавчий орган Київської міської ради – Режим доступу до ресурсу: https://drive.google.com/open?id=0BwUgfQ1oXLYYanZKdm0zX1ZpdFk.
3.Відповідь на запит №2605/25/1/103 від 05.04.2016 [Електронний ресурс] // Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація – Режим доступу до ресурсу: https://drive.google.com/open?id=0BwUgfQ1oXLYYb0FJTF90bHN2SUk.
4.The Origins of Town Twinning [Електронний ресурс] // The City of Inverness Town Twinning Committee. – 2008. – Режим доступу до ресурсу: https://web.archive.org/web/20101231083242/http://www.highland.gov.uk/NR/rdonlyres/1C07A195-EF04-454D-81B8-ADAEE15058FC/0/ICC9908.pdf.
5.Twin towns and sister cities - Wikipedia [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://en.wikipedia.org/wiki/Twin_towns_and_sister_cities.
6.Київ. Енциклопедичний довідник / за ред.. А. В. Кудрицького. – К. : УРЕ, 1981. – 736 с.
IІІ. ПРИРОДНИЧА ГЕОГРАФІЯ: ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА Метою даного дослідження є оцінка біоклімату міста Києва під час календарного літа з використанням сучасного біокліматичного індексу (БІ) – фізіологічно-еквівалентної температури (ФЕТ).
Методика. Для отримання значень ФЕТ було використано модель «RayMan». Моделювання здійснювалося на основі матеріалів спостережень за температурою та відносною вологістю повітря, хмарністю та швидкістю вітру о 12 год на метеорологічній станції «Київ» за 1 червня – 31 серпня 2005–2014 рр. Ідентифікація випадків хвиль тепла (ХТ) ґрунтується на визначенні, рекомендованому Міжнародною групою експертів зі змін клімату (IPCC).
Результати. Під час календарного літа в Києві більшість днів (від 70 до 86,8 % – в різні місяці) характеризується тепловим стресом різної інтенсивності, а середня повторюваність комфортної погоди варіюється лише від 10,6 до 20 %. Під час ХТ в Києві 92 % днів були з сильним та екстремальним тепловим стресом. Таким чином, влітку в Києві переважно спостерігаються погодні умови, що можуть призвести до перегріву організму та теплового стресу.
Наукова новизна. Оцінка біоклімату Києва вперше здійснена з використанням сучасного БІ – фізіологічно-еквівалентної температури, що ґрунтується на рівнянні енергетичного балансу людського організму та враховує всі групи чинників, що впливають на тепловідчуття людини в межах урбанізованого середовища, і є одним з найбільш об’єктивних комплексних показників для вирішення таких задач.
Практична значимість. Отримані результати можуть бути використані для підвищення комфортності міського середовища для його мешканців та туристів, шляхом розробки та впровадження заходів адаптації до спеки, вибору оптимального періоду для відвідання міста, розвитку інфраструктури для рекреації та туризму під час спекотних періодів.
Ключові слова: біоклімат, фізіологічно-еквівалентна температура, тепловий комфорт, тепловий стрес, хвиля тепла, рекреація.
Список використаних джерел:
1.Балабух В.О. Тенденції зміни частоти та інтенсивності екстремальних гідрометеорологічних явищ на території Донецької області. [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://eco.com.ua/content/tendenciyi-zmini-chastoti-ta-intensivnostiekstremalnih-gidrometeorologichnih-yavishch-na. – назва з екрану.
2.Головнe управління статистики у місті Києві [Електронний ресурс]. − Режим доступу: www.kiev.ukrstat.gov.ua/p.php3?c=538&lang=1. – назва з екрану.
3.Клімат Києва / [за ред. Осадчого В.І. , Косовця О.О., Бабіченко В.М..] – К.: Ніка-Центр, 2010. – 320 с.
4.Шевченко О.Г. Порівняльний аналіз біокліматичних індексів для оцінки комфортності урбанізованого середовища в теплий період / О.Г. Шевченко // Наук. збірник «Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія». – Том 3(42). –– С. 105–115 .
5.Шевченко О. Г. Хвилі тепла та основні методологічні проблеми, що виникають при їх дослідженні / О.Г. Шевченко, С.І. Сніжко // Український гідрометеорологічний журнал, 2012. − №10. – 57–63 с.
6.Шевченко О.Г. Особливості термічного режиму граничного шару атмосфери над Києвом / О.Г. Шевченко, Є.В. Самчук., С.І. Сніжко // Людина та довкілля. Проблеми неоекології. – 2012. - №3−4. – С.7−13.
7.Hoppe P. The physiological equivalent temperature – a universal index for the biometeorological assessment of the thermal environment / P. Hoppe // International Journal of Biometeorology. – May 1999. – V. 43. – 71–75.
8.Katerusha O. Thermal bioclimate and climate tourism analysis for Odessa, Black Sea / O.Katerusha, A.Matzarakis, // Geografiska Annaler: Series A, Physical Geography. – 2015. – P.1–9.
9.Mayer H. Thermal comfort of man in different urban environments / H.Mayer, P.Hoppe, // Theoretical and Applied Climatology, 1987. – vol. 38, no. 1. – P. 43–49.
10.Rahmstorf S. Increase of extreme events in a warming world. / S. Rahmstorf, D. Coumou // PNAS, 2011. – Vol. 108 (44). –125.
Мета. Основним завданням роботи є ідентифікація водних тіл у суббасейні Дерелую та проведення їх типології.
Методика. Оскільки суббасейн Дерелую входить до транскордонного басейну Пруту, то типологію водних тіл у ньому необхідно проводити згідно з єдиними методологічними підходами, запропонованими у Водній Рамкові Директиві Європейського Союзу (ВРД ЄС). Першим кроком у ідентифікації є визначення категорії водного тіла. І тільки після цього водні тіла розподіляються на типи згідно системи А або згідно системи В. У нашій роботі використано систему А – абіотичну типологію та відповідні дескриптори.
Результати. Виконано абіотичну типологію водних тіл суббасейну річки Дерелуй. Водні тіла у суббасейні представлені 2 категоріями – річки, істотно змінені та штучні водні тіла, сумарна кількість яких становить 162. Виділено 127 річкових водних тіл, які належать до 4 типів. Ідентифіковано 27 штучних водних тіл та 8 – істотно змінених водних тіла.
Наукова новизна. Ідентифікацію та типологію проведено не тільки для основної річки, а й її приток, довжина яких подекуди складає менше 10 км.
Практична значимість. Типологія поверхневих водних тіл (об’єктів) є одним із першочергових і обов’язкових етапів при впровадженні ВРД ЄС. Важливим моментом є визначення істотно змінених водних тіл (кандидати та потенційні).
Ключові слова: водне тіло, істотно змінене водне тіло, суббасейн, річка, штучне водне тіло.
Список використаних джерел:
1.Водна Рамкова Директива ЄС 2000/60/ЕС. Основні терміни та їх визначення. – К., 2006. – 240 с.
2.Кирилюк О.В. Геогідроморфологічне обґрунтування методики оцінки стану басейнових систем малих річок (на прикладі річок Гукова, Дерелую та Виженки): Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук / Олена Володимирівна Кирилюк/ 11.00.07 – гідрологія суші, водні ресурси, гідрохімія/ Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. – Чернівці, 2013. – 20 с.
3.Національний план управління басейном р. Тиса – Україна (версія 3.0) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://buvrtysa.gov.ua/download/National%20plan%203.0.pdf
4.Управління транскордонним басейном Дніпра: суббасейн річки Прип’яті: монографія / під ред. О.Г. Ободовського, А.П. Станкевича та С.А. Афанасьєва. – К.: Кафедра, 2012. – 448 с. (російською мовою).
1.Андрійчук Ірина Анатоліївна – студентка кафедри країнознавства та туризму, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна, e-mail:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
.
2.Байдюк Тетяна Миколаївна – студентка кафедри метеорології та кліматології, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна, e-mail:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
.
3.Басюк Дарія Іванівна – доктор економічних наук, доцент, завідувач кафедри туристичного та готельного бізнесу, Національний університет харчових технологій, м. Київ, Україна, e-mail:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
.
4.Бейдик Олександр Олексійович – доктор географічних наук, професор, професор кафедри країнознавства та туризму, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна, e-mаil:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
.
5.Безуглий Віталій Вікторович – кандидат педагогічних наук, доцент, заступник декана геолого-географічного факультету, доцент кафедри фізичної та економічної географії, Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, м. Дніпро, Україна, e-mail:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
.
6.Бондарчук Юлія Сергіївна – аспірантка кафедри країнознавства та туризму, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна, e-mail:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
.
7.Бондарець Ольга Ігорівна – студентка кафедри фізичної географії, географічний факультет, Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, м. Луцьк, Україна, e-mail:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
.
8. Бортник Сергій Юрійович – доктор географічних наук, професор, завідувач кафедри землезнавства та геоморфології, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна, e-mail:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
.
9. Бортник Софія Сергіївна – студентка кафедри економічної та соціальної географії, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна.
10. Голубцов Олександр Григорович – кандидат географічних наук, старший науковий співробітник, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна.
11. Гринасюк Анастасія Русланівна – аспірантка кафедри туризму та готельного господарства, географічний факультет, Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, м. Луцьк, Україна, e-mail:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
12. Долгова Катерина Сергіївна – аспірантка кафедри країнознавства та туризму, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна, e-mail:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
.
13. Долинська Олеся Олегівна – аспірантка, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна, e-mail:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
14. Заваріка Галина Михайлівна – кандидат географічних наук, доцент, доцент кафедри туризму і готельного господарства, Східноукраїнський національний університет імені В. Даля, м. Сєвєродонецьк, Україна, e-mail:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
15. Зеленко Олена Олександрівна – кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри туризму і готельного господарства, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, м. Сєвєродонецьк, Україна, e-mail:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
16. Килимчук Анна Анатоліївна – аспірантка кафедри країнознавства та туризму, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна, e-mail:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
.
17. Кирилюк Олена Володимирівна – кандидат географічних наук, асистент кафедри гідрометеорології та водних ресурсів, географічний факультет, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці, Україна, e-mail:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
.
18. Кирилюк Сергій Миколайович – кандидат географічних наук, докторант кафедри фізичної географії, геоморфології та палеогеографії, географічний факультет, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці, Україна.
19. Королюк Юлія Анатоліївна – cтудентка кафедри туризму і готельного господарства, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, м. Сєвєродонецьк, Україна, e-mail:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
.
20. Корома Наталія Степанівна – кандидат географічних наук, інженер НДС «Регіональних проблем економіки і політики», географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна, e-mail:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
.
21. Кучер Павло Вікторович – викладач кафедри туризму, Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського, м. Львів, Україна, e-mail:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
.
22. Лаврук Тетяна Миколаївна – кандидат географічних наук, доцент, доцент кафедри землезнавства та геоморфології, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна, e-mail:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
.
23. Лук’янчук Петро Миколайович – інженер, географічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна, e-mail:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
.
24. Михалюк Марина Михайлівна – аспірантка кафедри країнознавства та туризму, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна, e-mail:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
.
25. Марчук Андрій Володимирович – студент кафедри фізичної географії, географічний факультет, Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, м. Луцьк, Україна, e-mail: voland2173@gmail.com.
26. Мазуркевич Ірина Олександрівна – кандидат економічних наук, доцент, Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, Вінниця, Україна, e-mail:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
27. Поліщук Ірина Григорівна – інженер кафедри землезнавства та геоморфології географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, Україна, e-mail:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
.
28. Примак Тетяна Юхимівна – кандидат фізико-математичних наук, доцент, доцент кафедри туристичного та готельного бізнесу, Національний університет харчових технологій, Київ, Україна, e-mail:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
29. Рибій Аліна Олександрівна – студентка кафедри країнознавства та туризму, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна.
30. Сидорук Юлія Олександрівна – інженер кафедри землезнавства та геоморфології географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, Україна, e-mail:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
.
31. Сировець Сергій Юрійович – кандидат географічних наук, доцент, доцент кафедри країнознавства та туризму, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна, e-mail:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
.
32. Смирнов Ігор Георгійович – доктор географічних наук, професор, професор кафедри країнознавства та туризму, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, e-mail:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
.
33. Устименко Леся Миколаївна – кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри міжнародного туризму, Київський національний університет культури і мистецтв, м. Київ, Україна, e-mail:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
.
34. Ткачук Леоніла Миколаївна – кандидат географічних наук, доцент, докторант кафедри країнознавства та туризму, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, e-mail:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
.
35. Фесюк Василь Олександрович – доктор географічних наук, професор, завідувач кафедри фізичної географії, Східноєвропейський національний університету імені Лесі Українки, м. Луцьк, Україна.
36. Цвелих Євген Миколайович – провідний інженер, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна, e-mail:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
.
37. Цесьців Діана Степанівна – аспірантка кафедри туризму, Львівський державний університет фізичної культури, м. Львів, Україна, e-mail:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
.
38. Шевчук Сергій Миколайович – кандидат географічних наук, доцент, Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, м. Полтава, Україна, e-mail:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
.
39. Шепелєва Наталія Валеріївна – студентка кафедри туризму і готельного господарства, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, м. Сєвєродонецьк, Україна, e-mail:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
.
40. Шевченко Ольга Григорівна – кандидат географічних наук, доцент, доцент кафедри метеорології та кліматології, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна, e-mail:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
.
41. Чабан Тетяна Юріївна – магістрант, Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, Вінниця, Україна.
42. Яценко Борис Павлович – доктор географічних наук, професор, професор кафедри країнознавства та туризму, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, e-mail:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
.
|
| Останнє оновлення на П'ятниця, 13 жовтня 2017 13:13 |