English Russian Ukrainian
Випуск 30 PDF Печать E-mail
Автор: Administrator   
23.02.2017 15:56
Недоступен ни однин перевод.

I. ГЕОГРАФІЯ РЕКРЕАЦІЇ ТА ТУРИЗМУ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРИКЛАДНІ ПИТАННЯ


Смирнов І.Г. ЛОГІСТИКА КРУЇЗНОГО ТУРИЗМУ: ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Метою статті є розкрити концептуальні засади, особливості і моделі логістики та управління ланцюжками поставок у круїзному туризмі як джерела конкурентної переваги на світовому круїзному ринку.
Методика дослідження базується на застосуванні в круїзній логістиці авторської концепції ефективного міксу (комплексу) як загальної методологічної бази цього новітнього напрямку логістики (англ. «conсept of supply chain complexity in the cruise industry»). Концепція комплексного підходу в дослідженні ланцюжків поставок у круїзному туризмі базується на трьох складниках, а саме: моделі логістичних стратегій А.Баска, моделі гнучкості ланцюжків поставок М. Найма та матриці П. Краліча, яка визначає певну структуру ланцюжка поставок, що потрібна для забезпечення його гнучкості та реалізації ефективної логістичної стратегії.
Результати. Визначено логістичну стратегію круїзної компанії як комплексну та кастомізовану (на відмінність від рутинної та стандартизованої). Розроблено характеристики логістичної гнучкості круїзної компанії. Визначено типи внутрішньої та зовнішньої гнучкості. Зазначено, що гнучкість круїзної логістики є більшою у внутрішньому вимірі, ніж у зовнішньому. Окреслено комплексну структуру ланцюгів поставок у круїзному туризмі з виділенням сегментів стратегічних, базових, критичних та некритичних товарних позицій (залежно від чинників логістичного ризику та впливу на прибуток). Запропоновано ефективні логістичні стратегії для кожного сегменту.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше розкрито логістичні особливості круїзного туризму. Логістика круїзного туризму - це є новітній напрямок як у логістичних, так і в туристичних дослідженнях, до цього часу практично невисвітлений.
Практична значимість статті полягає в розкритті шліхів застосування логістичних підходів у круїзному туризмі та в діяльності круїзної компанії. Дослідження проведене на прикладі невеликої круїзної компанії, що є цінним в умовах України, де круїзний туризм тільки починає свій розвиток.
Ключові слова: круїзний туризм, круїзна компанія, логістика, управління ланцюжками поставок, концепція комплексності ланцюжків поставок у круїзному бізнесі.
 Список використаних джерел:
1.Ляховська О.С. Культура сервісу в круїзному туризмі / О.С. Ляховська. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з культурології. – К.: КНУКіМ, 2014. – 17 с.
2.Ларина Р.Р. Инновационно-логистическое обеспечение международного туризма и круизного бизнеса: Монография / Р.Р. Ларина, В.В. Селиванов, Е.Ю. Лукьянова, М.А. Шостак. – Симферополь: Ариал, 2013. – 307 с.
3.Смирнов І.Г. Логістика туризму: навч.пос. / І.Г. Смирнов. – К.: Знання, 2009. – 444 с.
4.Zang Q. Tourism Supply Chain Management: a New Research Agenda / Q. Zang, H. Song, G.Q. Huang. [Eлектронне джерело]: режим доступу:doi: 10.1016/j.tourman. 2009. 05.008. – (Tourism Management, 2009).
5.Veronneau S. Global Service Supply Chain: An Empirical Study of Current Practices and Challenges of a Cruise Line Corporation/ S.Veronneau, J. Roy. [Електронне джерело]: Режим доступу:doi:10.1016/j.tourman.2008.05.008.- (Tourism Management, 2008).
6.Vaggelas G.K. Analysing the Supply Chain Strategy of the Cruise Industry: The case of a Small Cruise Company/ Vaggelas G.K., I.N. Lagoudis. [Електронне джерело]: Режим доступу: www.porteconomics.eu.
7.Cristopher M. Logistics and Supply Chain Management / M.Cristopher. – Essex: Pitman Publishing, 1992. – 312 p.
8.Suykens F. A quarter of a Century of Port Management in Europe: Objectives and Tools / F. Suykens, E. Van De Voorde // Maritime Policy and Management. – 1998. - №25 (3). – PP. 251-261.
9.Soriani S. Cruіsing in the Mediterranian: Structural Aspects and Evolutional Trends / S. Soriani, S. Bertazzon, F.DiCesare, G.Rech // Maritime Policy and Management. – 2009. - № 36 (3). – PP. 235-251.
10. Олійник Я.Б., Смирнов І.Г. Міжнародна логістика: навч.пос./Я.Б. Олійник, І.Г. Смирнов. – К.: Обрії, 2011. – 546 с.
11. Sheffy Y. A Supply Chain View of the Resilient Enterprise / Y. Sheffy, I.B. Rice, Jr. // MITS loan Management Review. – 2005. – Fall, 47 (1). – PP. 41-48.
12. Bask A.H. Relationships Among TPL Providers of Supply Chains – a Strategic Perspective / A.H. Bask // Journal of Business and Industrial Marketing. - 2001. – Vol.16. – PP. 470-486.
13. Naim M.M. The Pole of Transport Flexibility in Logistics Provision / M.M. Naim, A.T. Potter, R.I. Mayson, N.Bateman // International Journal of Logistics Management. – 2006. – Vol. 17. – PP.297-311.
14. Kraljic P. Purchasing Must Become Supply Management / P. Kraljic // Harvard Business Review. – 1983. – Vol. 61, №5.- PP.109-117.

 Колотуха О.В., Шипко А.Л. СПОРТИВНИЙ ТУРИЗМ В ЗАГАЛЬНІЙ СТРУКТУРІ ТУРИЗМУ: ПІДХОДИ ДО СИСТЕМАТИЗАЦІЇ

Метою дослідження є визначення місця спортивного туризму в загальній структурі туризму, а також підходів до його внутрішньої систематизації. На сьогоднішній день переважна більшість дослідників туризму використовує при його систематизації поняття «класифікація туризму». При цьому кількісні градації, як правило, не застосовуються, а от якісні відмінності присутні. Тому, при систематизації такого соціально-економічного явища як туризм слід застосовувати поняття «типологія туризму». Автори пропонують вибудовувати типологію туризму з урахуванням родовидових взаємозв'язків, що утворюють складові туризму, які, в свою чергу, безпосередньо впливають на формування туристського потоку. В основу типології необхідно покласти розгалуження туристського потоку, як явища здатного об'єднати всіх туристів і різні напрямки їх діяльності протягом подорожі. Туризм як складне соціально-економічне явище повинен мати таку структурно-логічну схему: вищий рід - рід - група видів - вид - підвид.
При оцінці місця спортивного туризму в загальній типології туризму, визначено, що спортивний туризм – це група видів туризму, мотивацією яких є здійснення активних туристських походів з пішохідного, лижного, гірського, водного, велосипедного, автомобільного, мотоциклетного, спелеологічного, вітрильного та інших поки нетрадиційних видах активного туризму. По відношенню до кордонів територіально-адміністративних утворень спортивний туризм виступає як геопросторове явище. Він є загальнодоступним і охоплює практично всі вікові сегменти туристського потоку. Це, в основному, масовий і груповий (командний) вид туристської діяльності з глибокими самодіяльними засадами її організації. Спортивний туризм виступає як яскраво виражений сезонний вид і є тривалим видом туристської діяльності. Він має глибокий соціальний зміст, адже забезпечує максимальний соціальний ефект.
Ключові слова: спортивний туризм, типологія туризму, родовидовий підхід, туристський потік, видова структура.

Список використаних джерел:

1.Алаев Э.Б. Экономико-географическая терминология / Э.Б. Алаев. – М.: Мысль, 1977. – 199 с.
2.Александрова А.Ю. Теоретические основы географии туризма / А.Ю.Александрова. // Туризм и культурное наследие. Межвузовский сборник научных трудов – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // tourlib.net /statti_tourism/ aleksandrova.htm.
3.Бейдик О.О. Словник-довідник з географії туризму, рекреалогії та рекреаційної географії / О.О. Бейдик. – К.: Палітра, 1998. – 130 с.
4.Закон України «Про внесення змін до закону України «Про туризм» від 19.11.2003 р. // www.rada.gov.ua
5.Крачило Н.П. География туризма: Учебное пособие / Н.П.Крачило. – К.: Вища школа, 1987. – 208 с.
6.Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти) / О.О.Любіцева. – К.: “Альтерпрес”, 2002. – 436 с.
8.Философский энциклопедический словарь / Редкол. С.С.Аверинцев, Э.А.Араб-Оглы, Л.Ф.Ильичев и др. – 2-е изд-е. – М.: Советская энциклопедия, 1989. – 815 с.
9.Шипко А.Л. Родовидовий аналіз сучасного туризму / А.Л.Шипко. // Гуманітарний вісник Державного вищого навчального закладу “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”: Науково-теоретичний збірник. – Переяслав-Хмельницький: ПП "СКД", 2008. – С.146-153
10.World Tourism Organization UNWTO / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.unwto.org

Бойко І.Д., Книш О.А. ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ ВИДІЛЕННЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЙНА СХЕМА ТУРИСТИЧНИХ ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧИХ ЗАКЛАДІВ

Метою написання статті є виклад власного погляду на трансформаційні процеси у сфері лікувально-оздоровчого туризму України, зокрема, Карпатського регіону.
В основі методики дослідження лежить поєднання емпіричних (спостереження та порівняння) а також теоретичних (систематизація та класифікація)методів наукового пізнання.
Основним результатом дослідження є розробка класифікаційної блок-схеми.
Наукова новизна роботи полягає у запровадженні терміну «туристичний оздоровчо-лікувальний заклад» а також визначенні переліку критеріїв, які дозволяють віднести заклад розміщення до означеної категорії.
Практична значимість результатів пов’язана з можливістю їх запровадження у навчальний процес.
Ключові слова: лікувально-оздоровчий туризм; заклад розміщення; спеціалізовані заклади розміщення; неспеціалізовані заклади розміщення; туристичний оздоровчо-лікувальний заклад; клієнтоорієнтованість.

 Список використаних джерел:

1.Ветитнёв А.М. Лечебно-оздоровительный туризм: вопросы терминологии и типологии / Ветитнёв А.М., Дзюбина А.В., Торгашева А.А. // Сочи: Вестник СГУТиКД, №2 (20), 2012. – С. 50 – 56.
2.Казаков В.Ф. Опыт организации лечебного туризма в санатории средней полосы России/Казаков В.Ф. // Курортные ведомости, 2002. No 2. – С. 10 –12
3.Головне управління статистики у Львівській області. Бланки статистичної звітності та інструкції Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.lv.ukrstat.gov.ua/ukr/sr/all_blank.php?ind_page=sr

Малиновська О.Ю. ІННОВАЦІЙНІ МУЗЕЙНІ ЗАКЛАДИ ТА ЗАСТОСУВАННЯ НОВИХ ПІДХОДІВ У ДІЯЛЬНОСТІ МУЗЕЇВ ТА ЕКСКУРСІЙНОМУ ОБСЛУГОВУВАННІ

Метою статті є висвітлення особливостей функціонування інноваційних музейних закладів та застосування нових підходів у діяльності музеїв та екскурсійому обслуговуванні. Розглянуто специфіку діяльності віртуальних музеїв, музейних кварталів, музейних містечок, музеїв сучасного мистецтва, музеїв транснаціональних культур та національних меншин, музеїв маргінальних культур і непрофесійних форм художньої творчості. Подано сучасні форми організації екскурсій.
Результати статті можуть використовуватися традиційними музеями та туристськими підприємствами для модернізації і пожвавлення роботи з туристами та удосконалення організації музейного середовища.
Ключові слова: екскурсійна діяльність, інноваційні музейні заклади, музейні квартали, міста-музеї, віртуальні музеї.
Список використаних джерел:
 1.Балла О. Живущие на краю // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://wsyachina.narod.ru/social_sciences/marginals_1.html
2.Необычные экскурсии от местных жителей // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://experience.tripster.ru
3.Перший персональний вебсайт-музей // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://website-museum.popelyukhin.com
4.Харченко А. Между офисом и домом: 7 коворкингов и креативных пространств Киева // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ain.ua/2013/01/22/108929

Смирнов І.Г. ВІЙСЬКОВА ЛОГІСТИКА ЯК ТУРИСТИЧНИЙ РЕСУРС: УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД

 Мета. Розкриття транспортно-логістичних та військово-логістичних особливостей діяльності українського козацтва, бою під Крутами та Лінія Арпада, тобто прикладів українського досвіду з військової логістики, які можуть слугувати і вже використовуються нині як важливі туристичні ресурси для розвитку військово-історичного, військового (мілітарі), сентиментального та інших видів туризму.
Методика. Розроблена модель застосування військової логістики як туристичного ресурсу для розвитку таких видів туризму як військо-патріотичний, військовий, сентиментальний, ностальгійний. Матеріал статті базується на обробці (аналізі та синтезі) даних про об’єкти та події, пов’язані з військовою логістикою в Україні, зокрема, в діяльності українського козацтва, бої під Крутами та Лінії Арпада.
Результати. Розкрито можливості щодо використання в туризмі військової логістики, тобто об’єктів та подій, пов’язаних з логістичними аспектами в діяльності українського козацтва, бою під Крутами та Лінії Арпада. Ці об’єкти та події відносяться до різних регіонів України (відповідно Запоріжжя, Чернігівщина, Закарпаття) та можуть бути основою для розвитку військово-патріотичного, військового, сентиментального, ностальгійного видів туризму, орієнтованих на молодіжну та загально-туристичну аудиторію.
Наукова новизна. Наукова новизна статті полягає у тому що, вперше військова логістика розглядається як туристичний ресурс – основа для розвитку військово-патріотичного, військового, сентиментального, ностальгійного видів туризму, орієнтованих як на молодіжну так і на загально-туристичну аудиторію.
Практична значимість. Розгляд військової логістики як туристичного ресурсу на прикладі, українського козацтва, бою під Крутами та Лінії Арпада має практичну значимість, оскільки може бути рекомендований для туристичних фірм України у відповідних регіонах (Запоріжжя, Чернігівщина, Закарпаття) як основа для розвитку. військово-патріотичного, військового, сентиментального, ностальгійного видів туризму, орієнтованих як на молодіжну так і на загально-туристичну аудиторію шляхом розробки відповідних тур продуктів.
 Ключові слова: військова логістика, туристичний ресурс, українське козацтво, бій під Крутами, Лінія Арпада.
Список використаних джерел:
1. Подволоцкий А. «Самурай» великой степи / А.Подволоцкий, Загадки истории. – 2014. - №7. – С. 22-23.
2. Подволоцкий А. Сражение под Крутами / А.Подволоцкий, Загадки истории. – 2014. - №8. – С. 24-25.
3. Смирнов І.Г. Некрополі І Світової війни в Польщі: туризм, історія, логістика / І.Г. Смирнов, В.В. Обозний // Географія та туризм. – 2013. – Вип. 26. – С. 38-49.
4. Смирнов І.Г. Військова логістика як туристичний ресурс (на прикладі пам’яток І Світової війни) / І.Г. Смирнов // Moderni vymozenosti wedy: Materialy X Mezinarodni vedesko-prakticka conference. – Dil 7. Ekonomicke vedy. Praha: PH “Education&Seience”, 2014. – S. 6-17.
5. Національний природний парк «Синевир»: рекламне видання. – Ужгород, 2013. – 30 с.
6. Олійник Я.Б., Смирнов І.Г. Міжнародна логістика: навч. пос./ Я.Б. Олійник, І.Г. Смирнов. – К.: Обрії, 2011. – 544 с.
7. Матічин Ф. Військово-історичний музей «Лінія Арпада» зацікавив туристів / Ф.Матічин, М. Шетеля. – Синій Вир: регіональний еколого-освітній часопис. – 2013, 28 грудня. - № 8 (262). – С. 3.
8. Шетеля М. НПП «Синевир» налагоджує міжнародну співпрацю / М. Шетеля. - Синій Вир: регіональний еколого-освітній часопис. – 2013, 28 грудня. - № 8 (262). – С. 1, 4.
9. 100 битв, которые именили мир. «Галлиполи – 1915». Вып.112. – М.: ООО «Де Агостини», 2013. – 29 с.
10. Шляхами звільнення [електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.routesoofliberation.com

Бордун О.Ю., Деркач У.В. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРИКЛАДНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОХМУРОГО ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

Мета публікації полягає у становленні окремого напрямку похмурого туризму України та виділення його видів.
Методика: розробка наукових засад похмурого туризму українськими вченими тільки розпочинається. Тому серед методів важливу роль відіграють загальнонаукові методи аналізу, синтезу та картографічної проекції.
Результати: в статті аналізується науково-практична значимість похмурого виду туризму для становлення всієї туристичної індустрії України. Подається характеристика основних об’єктів темного туризму України, серед яких всесвітньо відомий є український Чорнобиль. Також велика увага зосереджується на описі об’єктів танато-туризму Львова, оскільки саме Львів, найбільше відвідується закордонними туристами країн-сусідів та й світу.
Наукова новизна: у підсумку подається оригінальний тур місцями похмурого туризму України.
Практична значимість: розроблений тур може використовуватись тур фірмами України.
Ключові слова: похмурий, некропольний, танато-туризм, туризм місцями катастроф.
Список використаних джерел:
1.Lennon J. Dark tourism – the attraction of death and disaster / J. Lennon, M. Foley. – London: Continuum, 2000. – 184 p.
2.Stone P. Consuming Dark Tourism: A Thanatological Perspective / P. Stone, R. Sharpley. – London, 2008. – 243 p.
3.Blom T. Morbid tourism – a postmodern market niche with an example from Althorp. / Blom. // Norsk Geografisk Tidsskrift Norwegian Journal of Geography. – 2000. – №54. – P. 29–36.
4.Катастрофи в Україні [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://www.eco-live.com.ua/.
5.Dark Tourism Research [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://www.dark–tourism.org.uk/.

 Явкін В.Г., Владійчук К.В., Бухтіярова Ф.О. ОСОБЛИВОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У ФОРМУВАННІ СІЛЬСЬКОГО ТУРИЗМУ В КАРПАТАХ

Метою статті є розвиток пропозицій сільського туризму в Карпатах. Особливості інвестиційних процесів цього явища в Україні суттєво відмінні від аналогічних в Європі.
Методика дослідження. З Використанням методів системного аналізу та апроксимації досліджено структуру інвестиційних вкладів та специфіку поширення ринку рекреаційно-туристичних послуг в Карпатах.
Результати. Виявлено часове зростання сектору фінансів трудових мігрантів в інвестуванні послуг гостинності. Їх просторовий розвиток відповідає певному варіанту моделі А. Шеффле: домінантно - готельні комплекси курортів, опосередковано, - тяжіючи до них системи послуг сільського туризму.
Наукова новизна. Визначено певні соціальні закономірності структури та економіко-географічні особливості поширення їх мережі.
Практична значимість. Попереднє дозволяє запропонувати рекомендації до територіального планування перспектив бізнесу сільського туризму; до оптимізації структури об’єктів гостинності тощо. Пропозиції до самореалізації реемігрантів
Ключові слова: інвестиції, курорт, трудова міграція, сільський туризм.
Список використаних джерел:
1.Гайдуцький А. П. Міграційний капітал в Україні / А. П. Гайдуцький. – К. : ТОВ «Інфосистем», 2009. – 244 с.
2. Джаман В.О. Владійчук К.В. Псевдотуристичні потоки української еміграції в Італію. Структура та особливості поширення // Географія та туризм, 2012. – Вип. 20. – С. 198-203.
3. Населення України. Трудова еміграція в Україні. – К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень ім.. М.В. Птухи НАН України , 2010. – 192с.
4. Родионова И.А. Мировая экономика, – СПб.: Питер, 2005. – 496 с.
5. Черчик Л. М. Маркетинг рекреаційних територій як інструмент становлення, розвитку та регулювання ринку рекреаційних ресурсів / Актуальні Проблеми Економіки . – 2006 . – N1 . – С.95-103.
6. Явкін В.Г., Руденко В.П., Кирпушко Я.В., Владійчук К.В., Брижак П.М. Регіоналістичні технології стимулювання розвитку туристично-рекреаційного потенціалу. Географічні аспекти розвитку туризму (на прикладі України та Польщі): монографія /В.Г. Явкін, В.П. Руденко, В.М. Андрейчук, О.Д. Король та ін.- Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2010.- С. 57 – 71.
7. Явкін В.Г., Кирпушко Я.В., Морар А.В. Атрактивність рекреаційних ресурсів за ціновими пропозиціями в Чернівецькій області // Географія та туризм, 2012. – Вип. 19. С. 65-71.
8. Явкін В.Г., Фостій В.В., Кирпушко Я.В. Потенціал внутрішнього туризму та структурні зміни гостинності в Карпатах // Географія та туризм, 2012. – Вип. 20. – С. 132-138.
9.Бізнес успішного міста [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://business.fortunecity.com.
10. Національний банк України. Огляд приватних грошових переказів в Україну, що відображаються в статистиці платіжного балансу [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/Publication/econom/Balans/Ogl_grosh/perekaz.pdf
11. Світовий досвід розвитку сільського зеленого туризму [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://tourlib.net/statti_ukr/siltur2.htm

 Удовиченко В.В., Наконечна В.Р. ЕТНІЧНИЙ ТУРИЗМ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ: ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ

Представлена стаття присвячена розгляду та аналізу головних історичних аспектів формування, становлення та подальшого розвитку етнічного туризму на території Івано-Франківської області. З метою виокремлення та аналізу історичних особливостей етнічного туризму регіону було застосовано наступні етапи наукового дослідження: збору кондиційної інформації про досліджуване явище шляхом опрацювання літературних джерел й фондових матеріалів; обробки наявної інформації шляхом застосування обґрунтованої системи методів дослідження; та систематизації отриманої інформації й формулювання висновків. Здійснення аналізу історичних аспектів розвитку етнічного туризму у Івано-Франківській області України дало можливість встановити, що даний вид туристичної діяльності у регіоні розвитку набув за чотирма основними етапами: 1) накопичення давніх відомостей описового характеру про етнічні особливості території; поява перших туристичних організацій, які пропонували екскурсантам можливість здійснити поїздку краєм; мандрівки краєм окремих студентів та дослідників-науковців; 2) етап, який тривав з кінця ХІХ ст. та до часів проголошення незалежності України, і характеризувався зародженням організованого етнічного туризму, 3) етап часів незалежної України та до початку ХХІ ст. ознаменувався активною організацією дійств фестивального характеру, проведення яких ґрунтувалося на використанні місцевих етнічних артефактів; у цей же період тривали активні наукові пошуки у напрямку поглиблення теоретико-методологічного та практичного базису етнічного туризму; 4) етап, який розпочався у ХХІ ст. та триває і нині, й характеризується значним ступенем пожвавлення розвитку етнічного туризму у регіоні, поглибленням наукових доробок, всебічною підтримкою розвитку народних ремесел за сприяння державних органів влади.
Отже, у представленій статті уперше було сформульовано та розроблено концептуальну модель здійснення наукових пошуків з метою аналізу історичних аспектів розвитку етнічного туризму, а також виокремлено й охарактеризовано основні етапи такого розвитку. Отримані результати дослідження можуть бути застосовані для поглиблення наукових вишукувань у даному напрямку й, однозначно, з метою пожвавлення розвитку туристичної галузі даного спрямування на території Івано-Франківської області.
Ключові слова: етнічний туризм, історичний етап, туристична діяльність, подорож.
Список використаних джерел інформації
1.Антонович С.А., Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич М.Є. Декоративно-прикладне мистецтво. – Львів: Світ, 1999. – 67 c.
2.Бочан І.О. Розвиток етнотуризму: проблеми та перспективи: Зб. Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених (Львів, 2-3 березня 2011 р.) Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Львівський інститут економіки і туризму. – Львів: ЛІЕТ, 2001. –c. 9-11.
3.Глушко М. Історико-етнографічне районування Галичини: сучасний стан // Карпати: людина, етнос, цивілізація. – 2009. – № 1. – С. 8-18.
4.Грабовецький В.В. Гуцульщина ХІІ-ХІХ ст. – Л., 1982.
5.Гуменюк Г.М. Перспективи розвитку етнічного туризму на Прикарпатті / Г. Гуменюк, Р. Загнибіда // Рекреаційний потенціал Прикарпаття: історія, сучасний стан, перспективи. – Вип. 2. – Івано-Франківськ: Фоліант, 2010. – C. 81-86.
6.Енциклопедія етнокультурознавства. Понятійно-термінологічний інструментарій, концептуальні підходи. –Ч. І, м. ІІ. – К., 2001. – 521 с.
7.Кузик С.П. Географія туризму: Навчальний посібник. Львівський національний ун-т м. І. Франка, Географічний ф-т. – К.: Знання, 2011. – 271 с.
8.Прикарпаття: спадщина віків. Пам’ятки природи, історії, культури, етнографії. Історико-культурологічне видання / гол.ред. М. Кугутяк. – Львів, 2006. – 568 с.
9.Федорченко В.К., Дьорова Т.А. Історія туризму в Україні. – К.: Вища шк., 2002. – 195 с.
10.Шикеринець В.В. Деякі аспекти розвитку етнотуризму в Україні (на місцевому рівні) / В.В. Шикеринець // Розвиток етнотуризму: проблеми та перспективи: Зб. матер. Всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених (Львів, 2-3 березня 2011 р.) / Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Львівський інститут економіки і туризму. – Львів: ЛІЕТ, 2001. – С.24-27.
11.http://stud24.ru/turism/etnchnij-turizm/62868-206504-page1.html – етнічний туризм та його особливості.
12.http://vechervkarpatah.at.ua/publ/test/etnichnij_turizm_problemi_tendenciji_perspektivi/6-1-0-1585 – етнічний туризм: проблеми, тенденції, перспективи.

Пацюк В.С. БРЕНДИНГ МІСТ ЯК НЕВІД’ЄМНА СКЛАДОВА РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (НА ПРИКЛАДІ М. КРИВИЙ РІГ)

У даному досліджені було зроблено спробу розкрити актуальність брендингу міст та регіонів як могутнього важелю формування їх позитивного іміджу. Проаналізовано результат діяльності з розробки та створення логотипу та слогану міста Кривого Рогу як інноваційної туристичної дестинації України. У досліджені було систематизовано наукові підходи щодо визначення бренду територій та їх брендингу. Здійснено оцінку чинників, що негативно вливають на туристичний імідж Кривого Рогу. Розкрито специфіку створення бренду міста Кривого Рогу.
Результатами даного дослідження стало виділення підходів щодо трактування термінів «бренд» та «брендинг». Здійснено історичний аналіз використання поняття «бренд» та впровадження брендингу в практичну діяльність. Висвітлено досвід створення бренду міста Кривого Рогу та промислового туризму в даному місті. Зазначено важливість формування брендів для створення позитивного туристичного іміджу міст. Розкрито необхідність формування позитивного туристичного іміджу промислових центрів за рахунок створення їх брендів. На основі методологічних принципів формування бренду міст та територій, розкрито специфіку формування туристичного бренду індустріальних центрів на прикладі Кривого Рогу. Висвітлено практику створення бренду міста Кривого Рогу та його промислового туризму.
Ключові слова: брендинг, бренд міста, логотип, туристичний імідж.
Список використаних джерел:
1. Анхольт. С. Брендинг: дорога к мировому рынку / С. Анхольт. - М.: КУДИЦ-ОБРАЗ, 2004.
2. Бойко І.М., Король О.Д., Бичкова В.М. Окремі положення розробки бренду туристичної дестинації на прикладі м. Чернівці // Географія та туризм. – Вип. 7. – 2010.
3. Бренд [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/
4. Брендинг міст: досвід країн Вишеградської групи для України / за заг. ред. О. І. Соскіна. - К.: Вид-во «Інститут трансформації суспільства», 2011. - 80 с.
5. Визгалов Д.В. Брендинг города. – М.: «Институт экономики города», 2011. – 160 с.
6. Кулєш В.Г. Промисловий туризм як основа формування туристичного бренду індустріального регіону // Вісник ДІТБ. - 2012. - №16. - С.109-114.
7. Пацюк В.С. Індустріальний туризм як засіб покращення туристичного іміджу промислових центрів // Туризм і гостинність в Україні: стан, проблеми, тенденції, перспективи розвитку: матер. І Міжнар. наук.-практ. конф. (1-2 листопада 2012 р., м. Черкаси). – Черкаси: Брама-Україна, 2012. – С. 579-584.
8. Пашукова Тетяна. Імідж України і Росії в умовах політичних змін // Соціальна психологія. - №5. – 2005. – С. 3-15.
9. Рекомендації щодо застосування бренду міста Кривого Рогу [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://irm.kr.ua/files/pdf/BrandBook_Kryvyi_Rih.pdf
10.Савчук А.В. Проблема розробки ідеї туристичного бренду міста Кривий Ріг // Індустріальний туризм: реалії та перспективи. – Матеріали І-го Міжнародного науково-практичного форуму. – Кривий Ріг, 2013. – С. 203-209.
11.Сметанников М.М. Брендинг городов и регионов: зарубежный опыт и перспективы развития в России // Инициативы ХХI века. – № 04-05. – 2011. - С. 22-26.
12.Шандор Ф.Ф. Бренд території як інноваційний фактор регіонального розвитку туристичної галузі // Географія та туризм. – Вип. 8. – 2010.

Підлісецька І.О. КАРТОГРАФІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТУРИСТСЬКОЇ ГАЛУЗІ

Мета. Проаналізувати додаткові та довідкові дані на туристичних картографічних творах з метою популяризації та реклами туристичної галузі.
Методика. Карти завжди відображали успіхи у пізнанні оточуючого людину середовища, надавали можливість вивчати, пізнавати реальний світ, одержувати істинне уявлення про предмети цієї дійсності, явища і процеси. Методики використання карт розробляються не тільки картографами, але й спеціалістами тих галузей, де широко використовуються картографічні твори. Під час роботи з картами застосовують різні прийоми аналізу, а застосування картографічного   методу   досліджень   забезпечує правильне вирішення поставленого завдання.
Результати. Карти є скарбницею знань про реальний світ, які людина здобувала на всіх етапах розвитку суспільства. Вони також є джерелом знань, засобом поширення цих знань та вирішення багатьох завдань суспільного життя. Особливо актуальною є картографічна складова у туристичній галузі.
Наукова новизна. Засоби використання карт для наукового пізнання і практичної діяльності, отримання з них необхідної якісної та кількісної інформації розвиваються не одне століття.
Практична значимість. Аналіз картографічних творів є одним із основних науково-дослідницьких методів у різних науках, галузях і суспільстві. Проаналізовані картографічні твори, їх додаткові та довідкові дані, містять різноманітну інформацію щодо особливостей туристичної галузі кожного із представлених регіонів, що сприяє популяризації їх на світовому ринку туристичних послуг. Нашій картографічній галузі у сфері туризму буде корисним досвід розвинених країн із рекламування туристичної індустрії, зокрема на картографічних творах.
Ключові словак: картографічні твори, туристичні карти, туристична галузь.
Список використаних джерел:
1. Паламарчук О.В. Світові тенденції у сфері туристської освіти .Вісник Луганського національного університету ім. Т. Шевченка. - 2012. - №4(239). - Ч.ІІ. - С.190-194.
2. Підлісецька І.О., Даценко Л.М. Аналіз зарубіжних туристичних карт. / Підлісецька І.О., Л.М. Даценко// Географія та туризм: Наук.зб./ Ред.кол.: Олійник Я.Б. (відп.ред.) та ін. К.: Альтерпресс, 2011.- Вип.11 С.177-185.
3. Baku cyti walking tours. Міnistry of Culture and Tourism of the Republic of Azerbaijan/
4. City Map Frankfurt am Main. Scale 1 : 32 000, 1 : 21000. Tourismus+Congress GmbH Frankfurt am Main.
5. Mapa vina Slovenska a pamiatky UNESCO. Scale 1: 400 000.Urad geodezie, kartografie a katastra Slovenskej, Slovak Tourist Board. – 2011.
6. Map Camping Hungary. Scale 1 : 550 000.Published by the Hungarian National Tourist Office. – 2011.
7. Map Illustrated Brauereien Techechische Republik. Scale 1 : 500 000. Kartografie PRAHA, a. s. – 2010.
8.  Map the of 101 attractions Jura Krakowsko-Czestochowska. The Jurassic Communes Association 42-440 Ogrodzieniec,PL. – 2007-2013.
9. Syria. Tourist plan of Damascus sity. Scale 1 : 100 000. Ministry of Tourism.
10. Tourist map of Dolni Poohri. Scale 1 : 100 000. Selected tourist information centers. – 2010.
11. Tourist map of Nepal. Scale 1 : 1 000 000. Nepal, Tourist Service Centre. – 2011.
12. Tourist map Wojewodztw Podkarpackie. Scale 1 : 100 000. Podkarpacka regionalna organizacja turystyczna.
13. Ugljan. Olive island. Trekking end mountain biking map. Scale 1 : 30 000. Zadar County Tourist Board. – 2006.
14. Вена – панорамная карта центра города и путеводитель. Вена: Изд-во «ARP Jihlava». –2000.
15.Гватемала. Туристическая карта. Масштаб 1 : 890 000. Instituto Guatemalteco de Turismo.
16. Дорожня і туристична карта Хорватії. Масштаб 1:1 00 000. Загреб. Хорватський туристичний союз. – 2009.
17. Карта Боварии. Масштаб 1:1 00 000. Katografie: Galli Verlag. –2008.
18. Карта Грузії. Масштаб 1: 950 000. Грузія. Міністерство економічного розвитку Грузії. Департамент Туризму і курортів Грузії. – 2010.
19. Карта Индии. Масштаб в 1 см 100 км. India Tourism Frankfut.
20. Карта Святой Земли для пилигримов. Izrael Ministry of Tourism. – 2009.
21.Китай. Экскурсионная карта. Масштаб 1: 7 900 000. Государственное управление по делам туризма КНР.
22. Мюнхен. Путеводитель. Vtrlag Terterian. – 2008.
23. План міста «Дубай з першого погляду». Уряд Дубаю. Департамент туризму й комерційного маркетингу. ОАЕ.
24. Туристична карта Польщі. Масштаб 1:1 650 000. Polska Organizacja Turystyczna. – 2009.
25.Туристическая карта Свентокшиское Воеводство. Масштаб 1 : 200 000. Региональная туристическая организация Свентокшиского Воеводства. – 2007.
26.Туристична карта Словенії. Масштаб 1:450 000. Словенія. Словенська туристична організація. – 2009.

Гунченко О.О. ГЕОГРАФІЯ МЕДИЧНОГО ТУРИЗМУ В КРАЇНАХ ЄВРОПИ

Метою статті було розглянути поняття «медичного туризму», з'ясувати його сутність та місце серед спеціальних видів туризму; охарактеризувати основні види медичного туризму; виділити головні чинники його розвитку в Європі. Створити класифікацію країн Європи за рівнем розвитку медичного туризму; навести потенційні можливості розвитку медичного туризму в Україні.
Були застосовані загальнонаукові методи порівняння, опису, аналізу, узагальнення; метод класифікації, літературний метод.
«Медичний туризм» є окремим видом серед спеціальних видів туризму. Він може бути лікувальним, діагностичним, реабілітаційним, репродуктивним і пологовим, естетичним. Основними факторами його розвитку в Європі являються бажання отримати необхідне лікування, діагностування, реабілітацію; швидке досягнення результату і терміновість проведення складних процедур; зростання рівня захворюваності на окремі хвороби; «прозорість» кордонів і спрощення візового режиму; створення компаній медичного менеджменту, які займаються оформленням необхідних супровідних документів; можливість отримання лікувальних процедур, заборонених або обмежених у власній країні; конфіденційність; бажання заощадити кошти. За рівнем розвитку медичного туризму в Європі можна виділити країни високого рівня надання медичних послуг та розвитку медичного туризму; країни з наданням широкого спектру медичних послуг і достатнім рівнем розвитку медичного туризму; країни з переважанням декількох провідних медичних послуг і достатнім рівнем розвитку медичного туризму; країни, які недавно стали розвивати послуги медичного туризму; країни, які надають тільки одну з послуг медичного туризму; країни з не розвиненим медичним туризмом. На майбутнє українська медицина зможе запропонувати європейським туристам високоякісні послуги з окремих напрямків медицини.
В роботі була проведена спроба вперше класифікувати країни Європи за рівнем розвитку медичного туризму.
Матеріал статті може бути використаний при викладанні окремих курсів з географії та туризму, а також містить корисну інформацію для туристичних операторів.
Ключові слова: медичний туризм, країни Європи.
 Список використаних джерел:
 1. Довідник з медичного туризму: [Електронний ресурс]. – Режим доступу : Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки.
 2. Здоровье без границ: [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// mednapravlenie.ru/
 3. Муравйов В.І. Поняття та зміст „acquis communautaive" (спільного доробку) Євросоюзу // Актуальні проблеми міжнародних відносин : Збірник наукових праць. – 2004.- Вип. 48. - Ч. І. - C.6.
 4. Портал медичного туризму: [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://medvoyage.info/
 5. Українська асоціація медичного туризму : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://uamt.org.ua/UA/
 6. The World Health Statistics 2007. World Health Organization. 2007. P. 67-71: [Електронний ресурс]. – URL: http: // www.who.int/ whosis/ whostat 2007/ en/index.html

Ткачук Л.М. ТУРИЗМ ЯК ЧИННИК РЕГІОНАЛЬНОГО СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ У ПІВДЕННО-СХІДНІЙ АЗІЇ

Метою роботи є аналіз ролі туризму у соціально-економічному розвитку окремих країн Південно-Східній Азії та регіону в цілому. Для цього використана наступна методика: проаналізовано основні вектори впливу туризму на соціально-економічний поступ країн, що розвиваються, та здійснено дослідження сучасного стану розвитку туризму в Південно-Східній Азії, зокрема на основі показників «Допоміжного рахунку в туризмі» проілюстровано роль туристичного сектору в економіці країн регіону. Встановлено, що для країн Південно-Східної Азії туризм є важливим джерелом експортних надходжень та доходів для широких верств населення, створює робочі місця, стимулює розбудову інфраструктури, сприяє структурній перебудові економіки та зменшенню масштабів бідності. Новизна означено підходу полягає у тому, що сутність туристичної політики розглядається в контексті усвідомлення причинно-наслідкового зв'язку між зростанням у туризмі та економічним прогресом. На регіональному рівні обґрунтовується геостратегічний підхід у туристичному менеджменті, зокрема позиціювання регіону, як єдиної туристичної дестинації, що на практиці сприятиме досягненню цілей ефективного соціально-економічного розвитку рекреаційно-туристських територій країн Південно-Східної Азії та інтеграції в рамках АСЕАН. Досвід країн Південно-Східної Азії підкреслює роль туризму як інструменту для боротьби з бідністю та підвищення якості життя людей; доводить ефективність спрощення візового режиму як засобу активізації внутрішньо регіонального туристичного обміну; виявляє заходи туристичної політики, що забезпечують збільшення внеску туристичного сектору у регіональний економічний та соціальний розвиток.
Ключові слова: туризм, соціально-економічний розвиток, Південно-Східна Азія.
Список використаних джерел:
1. Brida J.G. Tourism as a determinant of long-run economic growth / J.G. Brida, W.A. Risso // Journal of Policy Research in Tourism, Leisure and Events. –2010. – Volume 2 (Issue 1). – Рр. 14–28.
2. Dwyer L. Tourism Economics and Policy / Larry Dwyer, Peter Forsyth. – Channel View Publications, 2010. – 711 р.
3. Matias А. Tourism Economics: Impact Analysis / Álvaro Matias, Peter Nijkamp, Manuela Sarmento. – Springer, 2011. – 301р.
4. Pan S.-C. Re-testing the tourism-led growth hypothesis using panel smooth transition regression models/ Sheng-Chieh Pan, Shiao-Yen Liu, Po-Chin Wu // Tourism Economics. – 2014. – Volume 20, Number 1. – Рp. 39-50.
5. Panagiotidis Th. Tourism Led Growth: Evidence from Panel Cointegration Tests / Theodore Panagiotidis, Thomas Panagiotou, Maurizio Mussoni // Working Paper Series 74(12), The Rimini Centre for Economic Analysis, 2012. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://ideas.repec.org/p/rim/rimwps/74_12.html
6. The Impact of Visa Facilitation in ASEAN Member States. – Published by the World Tourism Organization and World Travel & Tourism Council , 2014. – 20 р.
7. Travel & Tourism Economic Impact 2014: Asia Pacific. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.wttc.org/site_media/uploads/downloads/asia_pacific2014.pdf
8. UNWTO Tourism Highlights, 2013. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://mkt.unwto.org/publication/unwto-tourism-highlights-2013-edition

Бейдик О.О., Сировець С.Ю. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТСЬКИХ МЕЗОРАЙОНІВ «ЦЕНТРАЛЬНА АМЕРИКА» І «КРАЇНИ КАРИБСЬКОГО БАСЕЙНУ ТА ВЕСТ-ІНДІЯ»

Мета статті – розвиток уявлень про туристсько-країнознавчу характеристику мезорайонів «Центральна Америка» та «Країн басейну Карибського моря».
Методика дослідження базується на застосуванні метода моделювання, порівняльно-географічного, статистичного, картографічного методів.
Результати. Поглиблено уявлення про рекреаційно-туристські ресурси території, уточнено кількісні показники туристсько-країнознавчої характеристики мезорайонів, запропоновано ряд моніторингових структурно-логічних моделей оцінки чинників розвитку рекреаційно-туристських вузлів країн Центральної Америки та Карибського басейну.
Наукова новизна публікації полягає у викладенні нових туристсько-країнознавчих кількісно-якісних характеристик складових мезорайонів «Центральна Америка» і «Країни Карибського басейну та Вест-Індія».
Практична значимість статті полягає у її моніторинговій спрямованості, впровадженні її положень у навчальний процес, використанні та подальшому вдосконаленні структурно-логічних моделей на практичних та семінарських заняттях.
Ключові слова: об'єкти Всесвітнього надбання, специфіка ресурсно-туристського простору, структурно-логічна модель, чинники розвитку туризму.
Список використаних джерел:
1.Бейдик О.О., Сировець С.Ю. Порівняльна характеристика Причорноморського та Апенніно-Мальтійського рекреаційно-туристських мезорайонів.// Географія та туризм: Наук. зб. – К.: Альтерпрес, 2012. – Випуск 20. – С. 79-84.
2. Бейдик О.О., Сировець С.Ю. Порівняльна характеристика Адріатичного туристського мезорайону та Греції // Географія та туризм : Наук. зб. – К.: Альтерпрес, 2012. – Випуск 21. – С. 37-41.
3. Бейдик О.О., Сировець С.Ю. Порівняльна характеристика туристських мезорайонів Росія і Білорусь та Центральноєвропейського // Географія та туризм : Наук. зб. – К.: Альтерпрес, 2012. – Випуск 22. – С. 218-222.
4. Бейдик О.О., Сировець С.Ю. Порівняльна характеристика туристських мезорайонів Німеччина та країни Бенілюкс і Альпійського // Географія та туризм: Наук. зб. – К.: Альтерпрес, 2012. – Випуск 23. – С. 174-180.
5. Бейдик О.О., Сировець С.Ю. Порівняльний аналіз рекреаційно-туристських мезорайонів «середземноморського кільця» // Географія та туризм: Наук. зб. – К.: Альтерпрес, 2012. – Випуск 25. – С. 10-18.
6. Бейдик О.О., Сировець С.Ю. Порівняльна характеристика рекреаційно-туристських мезорайонів «Канада та США» і «Австралія та Нова Зеландія»// Географія та туризм: Наук. зб. – К.: Альфа-ПІК, 2014. – Вип. 27. – с.10-16.

Бейдик О.О., Сировець С.Ю. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТСЬКИХ МЕЗОРАЙОНІВ «МЕКСИКА» ТА «ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНОГО»

Мета статті – розвиток уявлень про туристсько-країнознавчу характеристику мезорайонів «Мексика» та «Центрально-Східного».
Методика дослідження базується на застосуванні метода моделювання, порівняльно-географічного, статистичного, картографічного методів.
Результати. Поглиблено уявлення про рекреаційно-туристські ресурси території, уточнено кількісно показники туристсько-країнознавчої характеристики мезорайонів, запропоновано ряд моніторингових структурно-логічних моделей оцінки чинників розвитку рекреаційно-туристських вузлів Мексики та країн Центрально-Східного мезорайону Південної Америки.
Наукова новизна публікації полягає у викладенні нових туристсько-країнознавчих кількісно-якісних характеристик складових мезорайонів «Мексика» та «Центрально-Східного».
Практична значимість статті полягає у її моніторинговій спрямованості, впровадженні її положень у навчальний процес, використанні та подальшому вдосконаленні структурно-логічних моделей на практичних та семінарських заняттях.
Ключові слова: об'єкти Всесвітнього надбання, специфіка ресурсно-туристського простору, структурно-логічна модель, чинники розвитку туризму.
Список використаних джерел:
1.Бейдик О.О., Сировець С.Ю. Порівняльна характеристика Причорноморського та Апенніно-Мальтійського рекреаційно-туристських мезорайонів.// Географія та туризм: Наук. зб. – К.: Альтерпрес, 2012. – Випуск 20. – С. 79-84.
2. Бейдик О.О., Сировець С.Ю. Порівняльна характеристика Адріатичного туристського мезорайону та Греції // Географія та туризм : Наук. зб. – К.: Альтерпрес, 2012. – Випуск 21. – С. 37-41.
3. Бейдик О.О., Сировець С.Ю. Порівняльна характеристика туристських мезорайонів Росія і Білорусь та Центральноєвропейського // Географія та туризм : Наук. зб. – К.: Альтерпрес, 2012. – Випуск 22. – С. 218-222.
4. Бейдик О.О., Сировець С.Ю. Порівняльна характеристика туристських мезорайонів Німеччина та країни Бенілюкс і Альпійського // Географія та туризм: Наук. зб. – К.: Альтерпрес, 2012. – Випуск 23. – С. 174-180.
5. Бейдик О.О., Сировець С.Ю. Порівняльний аналіз рекреаційно-туристських мезорайонів «середземноморського кільця» // Географія та туризм: Наук. зб. – К.: Альтерпрес, 2012. – Випуск 25. – С. 10-18.
6. Бейдик О.О., Сировець С.Ю. Порівняльна характеристика рекреаційно-туристських мезорайонів «Канада та США» і «Австралія та Нова Зеландія»// Географія та туризм: Наук. зб. – К.: Альфа-ПІК, 2014. – Вип. 27. – с.10-16.

 Бейдик О.О., Сировець С.Ю., Миронова О.С. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕЗОРАЙОНІВ «КРАЇНИ КАРИБСЬКОГО БАСЕЙНУ ТА ВЕСТ-ІНДІЯ» І «АФРИКАНСЬКОГО ОСТРІВНОГО»

Мета статті – розвиток уявлень про туристсько-країнознавчу характеристику мезорайонів «Країни Карибського басейну та Вест-Індія» і «Африканського острівного».
Методика дослідження базується на застосуванні метода моделювання, порівняльно-географічного, статистичного, картографічного методів.
Результати. Поглиблено уявлення про рекреаційно-туристські ресурси території, уточнено кількісні показники туристсько-країнознавчої характеристики мезорайонів, запропоновано ряд моніторингових структурно-логічних моделей оцінки чинників розвитку рекреаційно-туристських вузлів країн Карибського басейну та Вест-Індії і Африканського острівного мезорайону.
Наукова новизна публікації полягає у викладенні нових туристсько-країнознавчих кількісно-якісних характеристик складових країн Карибського басейну та Вест-Індії і Африканського острівного мезорайону.
Практична значимість статті полягає у її моніторинговій спрямованості, впровадженні її положень у навчальний процес, використанні та подальшому вдосконаленні структурно-логічних моделей на практичних та семінарських заняттях.
Ключові слова: об'єкти Всесвітнього надбання, специфіка ресурсно-туристського простору, структурно-логічна модель, чинники розвитку туризму.
Список використаних джерел:
1.Бейдик О.О., Сировець С.Ю. Порівняльна характеристика Причорноморського та Апенніно-Мальтійського рекреаційно-туристських мезорайонів.// Географія та туризм: Наук. зб. – К.: Альтерпрес, 2012. – Випуск 20. – С. 79-84.
2. Бейдик О.О., Сировець С.Ю. Порівняльна характеристика Адріатичного туристського мезорайону та Греції // Географія та туризм : Наук. зб. – К.: Альтерпрес, 2012. – Випуск 21. – С. 37-41.
3. Бейдик О.О., Сировець С.Ю. Порівняльна характеристика туристських мезорайонів Росія і Білорусь та Центральноєвропейського // Географія та туризм : Наук. зб. – К.: Альтерпрес, 2012. – Випуск 22. – С. 218-222.
4. Бейдик О.О., Сировець С.Ю. Порівняльна характеристика туристських мезорайонів Німеччина та країни Бенілюкс і Альпійського // Географія та туризм: Наук. зб. – К.: Альтерпрес, 2012. – Випуск 23. – С. 174-180.
5. Бейдик О.О., Сировець С.Ю. Порівняльний аналіз рекреаційно-туристських мезорайонів «середземноморського кільця» // Географія та туризм: Наук. зб. – К.: Альтерпрес, 2012. – Випуск 25. – С. 10-18.
6. Бейдик О.О., Сировець С.Ю. Порівняльна характеристика рекреаційно-туристських мезорайонів «Канада та США» і «Австралія та Нова Зеландія»// Географія та туризм: Наук. зб. – К.: Альфа-ПІК, 2014. – Вип. 27. – с.10-16.
7. International tourism in the Caribbean area: currentstatusand future prospects.//http://etudescaribeennes.revues.org/4713


ІІ. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУСПІЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ ТА КРАЇНОЗНАВСТВА


Калько А.Д. Конструктивно-географічні параметри ОПРОБУВАННЯ І РОЗРОБКИ РОДОВИЩ БУРШТИНУ

Мета дослідження полягає у здійсненні комплексного конструктивно-географічного аналізу систем опробування і розробки родовищ бурштину. Потрібно було розв'язати такі завдання: з'ясувати існуючі географічні уявлення про мінеральну сировину; проаналізувати особливості методологічних підходів; обґрунтувати параметри розробки родовищ бурштину в регіоні.
Методика. Для вирішення проблеми прийнятий комплекс на¬укових методів з системного аналізу, узагальнення, математичної ста¬тистики, математичного, ідеального і фізичного моделювання, натурного експерименту, про¬мислових випробувань, техніко-економічного аналізу і прогнозу¬вання.
Це визначило розробку і реалізацію системного підходу, що базується на дослідженнях методів МГО і МГД, властивих їм системах опробування, розробок і їхніх елементів.
Результати. Проаналізовані конструктивно-географічні параметри опробування та комплексної розробки важкопромивних розсипних родовищ бурштину в Україні на прикладі Клесівського родовища в Рівненській області.
Доцільно встановити межу між торфами і пісками, при цьому вскришу торфів здійснювати землерийною технікою з утворенням техногенного розсипу, промислове освоєння якого здійснити в майбутньому на основі результатів науково-технічного прогресу в гірництві. Експлуатаційне опробування і видобуток бурштину пропонується здійснювати пропонованою механо-гідравлічною технологією.
Наукова новизна полягає у виявленні принципово нових, уточненні існуючих і комплексному узагальненні законо¬мірностей виконання технологічних процесів в системах опробу¬вання, проектування і розробки родовищ бурштину. Пропонована геотехнологічна підготовка розсипних родовищ бурштину дозволяє досягти абсолютного значення коефіцієнта вилучення з надр рівного одиниці. Вивчений процес взаємодії мобільної землерийної техніки з торфами. Стосовно розвідки і промислового освоєння бурштинових розсипних родовищ обґрунтовані методи механо-гідравлічного опробування і механо-гідравлічного видобутку, які дозволяють при розвідці родовищ проводити відбір проб з необхідною достовірністю і гарантованим представництвом.
Практична цінність. Обгрунтовані параметри процесів очисного виймання при МГД і СГД в умовах бурштинових розсипних родовищ. За рахунок переоцінки запасів бурштину Клесівського родовища та впровадження КМГД значно підвищена ефективність екстраполяції названих родовищ. Розроблені, опробувані і захищені 5 патентами України на винаходи і рекомендовані до промислового впровадження технічні засоби для підвищення вилучення корисної копалини з виймальних камер, агрегатів механо-гідравлічного опробування АМГО і видобутку АМГД, комплексів механо-гідравлічного видобутку КМГД.
Перспективи подальших досліджень. Названі елементи систем у перспективі можуть бути розглянуті як самостійні системи з багатьма неподільними структурними одиницями на більш високих структурних рівнях.
Ключові слова: стратегічна сировина, бурштин, розробка родовищ.
Список використаних джерел:
1. Каждан А.Б. Прогнозирование, поиски и разведка месторожде¬ний урана. М., Энергоатомиздат, 1983. - 231 с.
2. Альбов М.Н. Опробование месторождений полезных ископаемых. М., Недра, 1975. - 231 с.
3. Охрименко В.А., Куприн А.И., Ищук И.Г. Подземная гидродобыча угля. М., Недра, 1974. -312 с.
4. Коденцов А.Я., Кузьмич И.А., Ищук И.Г. Проведение горных выработок способом гидромеханизации. М., Недра, 1971. - 280 с.
5. Справочник по разработке россыпей. М., Недра, 1973. – 590 с.
6. Горная энциклопедия. Т 1-5. М., Советская энциклопедия, 1986.
7. Костяшова З.О. Что такое янтарь? // Наука и жизнь, 1999.
8. Індутний В.А. Кам'яні барви України: бурштин // Географія і основи економіки в школі. К., №8, 1999.
9. Криворучко С.О. Вироби Рівненщини в Києві. Газета "Хрещатик", 11.10.2001.

Городиський Ю.Я. КЛАСИФІКАЦІЯ ХРИСТИЯНСЬКОГО ПАЛОМНИЦТВА (ДЛЯ ПОТРЕБ СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ)

Мета. Здійснено класифікацію християнського паломництва для потреб суспільно-географічних досліджень. Виділено головну структуру та особливості християнського паломництва за видами.
Методика дослідження. Базується на географічному дослідженні паломництва, як одного з видів туризму. На основі аналізу літературних джерел складено класифікацію християнського паломництва з виділенням основних видів.
Результати. На підставі аналізу літературних джерел складено схему класифікації християнського паломництва з виділенням таких його видів: за християнськими конфесіями, за значенням, за метою подорожі, за об'єктами відвідань, за тривалістю, за організацією, за часовими характеристиками, за формою участі.
Наукова новизна. Встановлено структуру та особливості християнського паломництва за видами, складено схему класифікації паломництва з виділення основних видів.
Практична значимість. Стаття може бути використана в навчальному процесі у підготовці бакалаврів, спеціалістів та магістрів географічних, історичних факультетів. Може використовуватися у туристичних фірмах та релігійних організаціях для складання релігійно-паломницьких турів.
Ключові слова: паломництво, види паломництва, християнство, паломницькі об'єкти, паломницькі ресурси, паломницький туризм.

Список використаних джерел:

1. Жаровська О. Паломницькі святині. Вид. 2-ге, випр. / Жаровська О. – Львів: Свічадо, 2011. – 224 с.
2. Любіцева О.О. Паломництво та релігійний туризм : Навчальний посібник / О.О. Любіцева, С.П. Романчук – К.: Альтерпрес, 2011. – 416 с.
3. Патійчук В. О. Територіальна організація релігійної сфери адміністративної області (на прикладі Волинської області): Дис. канд. геогр. наук: 11.00.02 / Волинський держ. ун-т ім. Лесі Українки. – Луцьк, 1998. – 202 с.
4. Патріарший паломницький центр Української Греко-Католицької Церкви (ППЦ УГККЦ) / автори – упорядники І. Голота, М. Влад, с. М. Гузіль, В. Гіщинський. – Видавництво НВФ «Карти і Атласи», 2011. – 178 с.
5. Патріарший паломницький центр УГКЦ [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://pilgrimage.org.ua.
6. Релігійний туризм: термінологічний словник-довідник / автор-упорядник Т. Божук. – Л.: Український бестселер, 2010. – 252 с.
7. Сапелкіна З. П. Паломництво як соціокультурне явище: становлення і розвиток в Україні (середина XIX – початок XXI ст.): дис. на здобуття наук. ступ. канд. істор. наук: 17.00.01 / Київський національний ун-т культури і мистецтва – К., 2006. – 208 с.
8. Святині, що знаходяться в храмах Львівської єпархії УПЦ [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://orthodox.lviv.ua.

Зуб Я.О., Смирнов І.Г. РОЛЬ ЗМІ ТА ГЛОБАЛЬНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ МЕРЕЖ У МІЖНАРОДНІЙ ПОЛІТИЦІ

Метою статті є розкриття проблеми впливу ЗМІ на політичні події та міжнародні відносини, дослідження аспектів виникнення та особливостей розвитку інформаційних війн та можливих шляхів їх розрядки.
Методика даного дослідження полягає у використанні певного набору прийомів та методів – літературного, картографічного, порівняльного, історичного методів. У ході дослідження було проаналізовано ряд наукових публікацій, що стосуються проблем формування інформаційного простору та зростання ролі інформації і впливу її носіїв на перебіг світових політичних процесів. Також здійснено аналіз та порівняння певних подій політичного характеру, визначено їх суть у контексті процесів інформатизації суспільства. Для наочності у статтю включені картографічні та схематичні матеріали.
Результати. У статті розкрито роль ЗМІ у контексті глобалізації інформаційного простору, проведено аналіз основних функцій та напрямів діяльності мас-медіа як актора міжнародних відносин. Також висвітлено роль соціальних мереж у сучасних конфліктах, зокрема роль інтернет-ресурсів у подіях «арабської весни». Проведено дослідження суті поняття «інформаційна війна» та значення ЗМІ у ході військових конфліктів, у тому числі, у контексті останніх революційних та військових подій в Україні. Як результат, запропоновано заходи щодо зміцнення інформаційної безпеки України та захисту її інформаційного простору.
Наукова новизна дослідження полягає у розкритті ролі мас-медіа як політичного гравця, зокрема в ході подій в Україні у 2014 році, коли формується новий тип протистояння – інформаційна війна.
Практичне значення. Дослідження процесів, що існують в глобальному інформаційному просторі, особливою мірою у просторово-часовому відношенні, дозволяє виявити основних акторів на сучасній політичній арені та виявляє можливість прогнозування та здійснення впливу на перебіг політичних подій, зокрема військових конфліктів. Важливе значення це має також і для України в сучасних умовах інформаційної боротьби.
Ключові слова: засоби масової інформації, глобальний інформаційний простір, інфосфера, інформаційне суспільство, свобода преси, інформаційна війна, інформаційна безпека, цифровий розрив.
Список використаних джерел:
1. Балуев Д. Г. Политика в войне постиндустриальной эпохи [Электронный ресурс] // Международные процессы. 2005. Т. 3. № 3 (9). URL: http://www.intertrends.ru/nineth/002.htm (дата обращения: 14.09.2011).
2. Белянцев А. Е. Международная безопасность в условиях глобальной информационной революции // Вестник Нижегородского университета им. Н. И. Лобачевского. Серия «История, политология, международные отношения». Н. Новгород: Изд-во ННГУ им. Н. И. Лобачевского, 2003. Вып. 1. С. 302-311.
3. Комаровский В. С. Государственная служба и средства массовой информации: курс лекций. Воронеж: Изд-во ВГУ, 2003. 114 с.
4. Мешкова Т. А. Конфликты и войны в условиях глобальной информатизации // Социология современных войн: материалы научного семинара / под ред. П. А. Цыганкова, И. П. Рязанцева. М.: Альфа-М, 2004. С. 82-99.
5. Орлова В. В. Глобальные телесети новостей на информационном рынке // Практическая журналистика / В. В. Орлова. - М.: Изд-во. «РИП-холдинг», 2003.
6. Павленко В. В. Роль современных социальных сетей в социальных и политических технологиях // «Молодежь в постиндустриальном обществе» / В. В. Павленко. – Кемеровский государственный университет. - 2012.
7. Почепцов Г.Г., Чукут С.А. Інформаційна політика: Навч. посіб. 2-ге вид., стер. — К.: Знання, 2008. — 663 с.
8. Фокина В. В. СМИ как акторы мировой политики // Мировая политика / В. В. Фокина. – 2012. – с. 61 – 65.
9. Freedom House [електронний ресурс] – Режим доступу – http://www.freedomhouse.org

Яценко Б.П., Чичкань А.І. РЕГІОН СХІДНА АЗІЯ: ГЕОПОЛІТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

Мета. Розглянутo та досліджено геополітичні особливості регіону Східна Азія, його «центри сили» та стикові регіони, а також особливості їх взаємодій.
Методика. Використані методи аналізу політико-географічного країнознавства.
Результати, наукова новизна і практична значимість. Розглянуто регіон Східна Азія, який є одним з основних ареалів економічної активності світового господарства, з позицій аналізу «центрів сили», стикових регіонів та геополітичних розломів.
Ключові слова: Східноазіатський регіон, цивілізація, геополітика, економічний розвиток, економічний потенціал, «центр сили», стиковий регіон, територіальні суперечності.
 Список використаних джерел:
 1. С. Хантінгтон. Столкновение цивилизаций. М.: ООО «Издательство АСТ», 2003. – 603 с.
 2. Яценко Б.П., Стафійчук В.І., Брайчевський Ю.С. та ін.. Політична географія і геополітика: Навч. Посібник. К.: Либідь, 2007. – 255 с.
 3. Beeson M. Regionalism and Globalization in East Asia, Palgrave McMillan, Houndmills, Basingstoke, Hampshire, 2007.
 4. Kenneth B. Pyle, Japan Rising: The Resurgence of Japanese Power and Purpose. PublicAffairs, 2008. – 448 р.
 5. Джеральд М. Майєр. Основні проблеми економіки розвитку. Leading Issues in Economic Development. /Джеральд М. Майєр, Джеймс Е. Раух, Філіпенко А.С. – 7-ме вид. – К.: Либідь, 2003. – 688 с. – ISBN 966-06-0282-0.
 6. Світове господарство: тенденції розвитку структури на межі тисячоліть // Український географічний журнал. – 2000. - №1. – С. 16 – 21.
 7. Л.М.Ткачук, Б.П.Яценко, Нова зовнішньополітична стратегія Японії і нова геоекономічна ситуація в Південній Євразії. Східний Світ/Науковий журнал. – К.:Інститут сходознавства ім. А.Кримського НАНУ, 2007.- №3.
 8. Claude Meyer. China or Japan: Which Will Lead Asia?, New York: Columbia University Press, 2011.
 9. Matsutani Akihiko. Shrinking Population Economics. Lessons from Japan. – 2005. – Tokio, Japan: LTCB International Library Trust/International House of Japan.
 10. Gluck, Carol. Japan's Modern Myths. Princeton University Press, 1987.
 11. Крижанівський В.П., Дорошко М.С., Головченко В.І., Країнознавство. – K.: Знання, 2012. - 440 с.
 12. Андрущенко С.В. Україна в сучасному геополітичному середовищі. К., 2005.

Яценко Б.П., Курнакова А.Ю. ПОЛИТИКО-ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ СОТРУДНИЧЕСТВА ЯПОНИИ И СТРАН ЦЕНТРАЛЬНОЙ АЗИИ (ПРИМЕР ЯПОНСКОЙ ГЕОПОЛИТИЧЕСКОЙ МОДЕЛИ «МЯГКОЙ СИЛЫ»)

Стаття презентує огляд зовнішньої політики Японії в країнах Центрально-Азіатського регіону. Аналіз матеріалу проведено з позицій політичної географії та геополітики. Визначено основні напрямки політики «м'якої сили» Японії в Центральній Азії. Розглядаються ініціативи, які висувала Японія в процесі розвитку двосторонніх взаємовідносин. Наведені приклади основних культурно-освітніх програм, розробки енергетичних та інфраструктурних проектів в країнах регіону. Матеріали статті можуть бути використані в учбовому процесі.
Ключові слова: Центральна Азія, міжнародні зв'язки, «м'яка сила», «дипломатія Шовкового шляху», ініціатива «Центральна Азія + Японія».

Список використаних джерел:
1. Алимов Р.М. Центральная Азия: Общность интересов. //Р.М. Алимов. – Т.: «Шарк», 2005. – 464 с.
2. Алшанов Рахман. Экономика Центральной Азии: перспективы взаимодействия. Казахстанская Правда, 2009.
3. Бедринцев А., Мирзахаджаев Ш. Центральная Азия: основные направления усиления интеграционных процессов.: Ж. Мировая экономика и международные отношения. 1997 г. №12. с.129-133.
4. Гаврилина Е.А. Приоритеты внешней политики Японии в странах Центральной Азии на современном этапе: Армия и общество. 2012. №2.
5. Ртвеладзе Э.В.: Великий шелковый путь: Энциклопедический справочник: Древность и раннее средневековье: Т.: "Узбекистан миллий энциклопедияси" 1999: - 280 с.
6. Япония в Азии: параметры сотрудничества / Рук. проекта Э. В. Молодякова. – М., АИРО-ХХ1. 2013 – с.276-294.
7. Инициативы Японии в Центральной Азии [Електронний ресурс]: Время Востока: [Режим доступу]. URL: http://www.easttime.ru/analitic/1/9/248.html

 Адамович З.М. РИНОК ПРАЦІ КРАЇН СВІТУ ІЗ РІЗНИМ РІВНЕМ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ ЗНАНЬ НА ПРИКЛАДІ КРАЇН ВЕЛИКОЇ ДВАДЦЯТКИ

Мета даної наукової праці полягає в дослідженні основних трансформацій ринку праці країн світу при побудові економіки знань на прикладі країн Великої Двадцятки. В основі методики дослідження лежить кластерний аналіз. Для аналізу використовувались показники секторної та галузевої структури населення, а також показники професійно-кваліфікаційна структури зайнятості. Оцінка економіки знань проводиилась на основі індексу економіки знань, розробленого Світовим Банком. За допомогою кластерного аналізу у вибірці країн із різними економічними, соціальними та політичними умовами господарювання було виділено чотири кластерні групи із схожими тенденціями розвитку ринку праці при переході до економіки знань. Вперше проведено аналіз не тільки секторних змін, а галузевих трансформацій із акцентом на середньо та високотехнологічне виробництві та оцінці знаннєємких професій. На основі виділених кластерних груп можна дослідити основні напрямки зміни трудових ресурсів в умовах формування економіки знань в країнах з різним типом розвитку і спрогнозувати певні траєкторії розвитку для тих чи інших країн. Також дане дослідження може бути використане при розробці національних стратегій для якісної побудови економіки знань.
Ключові слова: ринок праці, економіка знань, Велика Двадцятка, професійно-кваліфікаційна структура, кластерний аналіз.
Список використаних джерел:
1. Detailed structure and explanatory notes ISIC Rev.3 (International Standard Industrial Classification of All Economic Activities, Rev.3) – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://unstats.un.org/unsd/cr/registry/regcst.asp?Cl=2;
2.ISCO-88 – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ilo.org/public/english/bureau/stat/isco/isco88/; 3.http://data.worldbank.org/indicator;

Хільчевська І.Г., Простякова Ю.М. ГЕОПРОСТОРОВА СТРУКТУРА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ'ЯЗКІВ УКРАЇНИ З КРАЇНАМИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Мета: проаналізувати сучасний стан зовнішньої торгівлі товарами та послугами, інвестиційного співробітництва й міграції робочої сили між Україною та країнами ЄС, виявити передумови й чинники створення зони вільної торгівлі Україна-ЄС.Методика: під час написання статті були використані як загальнонаукові методи (системний підхід, структурний аналіз, порівняльно-географічний, історичний), так і спеціальні методи (методи математичної статистики).Результати: проведена оцінка сучасного стану зовнішньоекономічних зв'язків України та ЄС - галузевої структури зовнішньої торгівлі товарами та послугами, інвестиційних процесів, міграції робочої сили, аналіз територіальної структури цих зв'язків; визначені передумови, можливі переваги та витрати від створення зони вільної торгівлі Україна-ЄС.Наукова новизна: розроблені методичні основи вивчення зовнішньоекономічних зв'язків країн в суспільно-географічному аспекті, які об'єднують наступні етапи: вивчення механізму формування і реалізації зовнішньоекономічних зв'язків, дослідження структури цих зв'язків, виявлення напрямків їх вдосконалення; визначені концептуальні основи стратегічного інтегрування України до світової господарської системи через співробітництво з ЄС.Практична значимість: теоретичні узагальнення даного дослідження можуть використовуватись при проведенні досліджень взаємодії економік інших країн, а конкретні результати, доведені до рівня методичних розробок і прикладних рекомендацій – у практиці управління зовнішньоекономічною діяльністю України.Ключові слова: Європейський Союз, зовнішня торгівля, інвестиції, робоча сила, зона вільної торгівлі.

Список використаних джерел:
1. Садула Л.М. Основні торговельні партнери України в Європейському Союзі / Л.М. Садула // Науковий вісник НЛТУ України. — 2010. — Вип. 20.1.2. Eurostat. External and intra-European Union trade. – A statistical yearbook: Data 1958-2010. — Luxembourg: Publications Office of the European Union, 2011.3. Експрес-випуск № 08.2-27/38 від 18.03.2013 року. Стан зовнішньоекономічних відносин з країнами Європейського Союзу за 2012 рік [Електронний ресурс] / Державна служба статистики України. — Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.
4. Веб-сайт Держкомстату України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.
5. Експрес-випуск № 109/0/08.2вн-14 від 18.03.2014 року. Стан зовнішньоекономічних відносин з країнами Європейського Союзу за 2013 рік [Електронний ресурс] / Державна служба статистики України. — Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.
6. Позняк О. Соціальні наслідки євроінтеграції України. Міжнародна міграція [Електронний ресурс] / О. Позняк. — К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України, 2012. — Режим доступу : http://www.idss.org.ua/.
7. Зовнішня трудова міграція населення України / Державний комітет статистики України, Український центр соціальних реформ. — К.: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2009. — 119 с.
8. Населення України. Трудова еміграція в Україні. — К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України, 2010. —233 с.
9. Угода про асоціацію Україна - ЄС: дороговказ реформ [О. Сушко та ін.]; ред. О. Сушко. — К.: Ін-т Євро-Атлантичного співробітництва (ІЄАС), 2012. — 53 с.
10. Мовчан В., Джуччі Р. Кількісна оцінка варіантів регіональної інтеграції України: глибока та всеосяжна зона вільної торгівлі з ЄС чи митний союз з Росією, Білоруссю та Казахстаном / В. Мовчан, Р. Джуччі. — Берлін / Київ: Німецька консультативна група / Інститут економічних досліджень та політичних консультацій, 2011. — 15 с.
11. Аналітична записка «Угода про вільну торгівлю між Україною та Європейським Союзом: інвестиційний клімат» — К. : Міжнародний центр перспективних досліджень, 2006. — 17 с.
12. ЄС відкрив ринок для України [Електронний ресурс] / УКРІНФОРМ. — Режим доступу: http://www.ukrinform.ua/ukr/news/e_s_vidkriv_rinok_dlya_ukraiini_1938690

Андріюк Р.О. СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ ПОТЕНЦІАЛУ ВІДНОВЛЮВАНИХ ДЖЕРЕЛ ЕНЕРГІЇ В РЕГІОНАХ УКРАЇНИ

Мета. Спроба здійснити суспільно-географічний аналіз потенціалу відновлюваних джерел енергії в Україні, визначити регіональні особливості та чинники його формування.
Методика. Вагомий внесок у написанні статті склали праці вітчизняних авторів. Крім цього, науковий зміст роботи доповнили наявна статистична інформація, картографічний матеріал та система законодавчих актів в галузі відновлюваної енергетики.
Результати. Проведено суспільно-географічний аналіз потенціалу відновлюваних джерел енергії України, визначено головні чинники їх територіальної диференціації. На основі аналізу статистичних даних, розкрито потенційні можливості використання енергоресурсів з відновлюваних джерел та роль у функціонуванні енергетики України на найближчу перспективу.
Наукова новизна. Незважаючи на значну кількість наукових праць присвячених відновлюваним джерелам енергії в Україні, на сьогоднішній день не всі аспекти їх вивчення опрацьовано достатньою мірою, зокрема, не проведений їх суспільно-географічний аналіз, що і визначає новизну роботи.
Практична значимість. Суспільно-географічний аналіз територіальних та компонентних особливостей потенціалу є науковою основою для розробки регіональних програм комплексного використання відновлюваних ресурсів та розвитку відновлюваної енергетики в Україні. Це сприятиме зниженню антропогенного впливу на довкілля, зменшить залежність від імпорту енергоносіїв та стане одним із достатньо ефективних шляхів виходу з енергетичної кризи.
Ключові слова: відновлювана енергетика, відновлювальні джерела енергії, енергія біомаси, енергія вітру, геотермальна енергія, енергія довкілля, сонячна енергія, енергія малих річок.
 Список використаних джерел:
1. Андріюк Р.О. Роль використання потенціалу відновлюваних природних ресурсів у розвитку енергетики регіонів України / Р.О. Андріюк // Потенціал сучасної географії у розв'язанні проблем розвитку регіонів: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених, присвяченої 95-річчю Національної академії наук України, м. Київ, 3-5 жовтня 2013 р. / Інститут географії НАН України. – Київ: Логос, 2013. – с.161-167.
2. Атлас енергетичного потенціалу нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії // Інститут електродинаміки НАН України. Державний комітет України з енергозбереження. – К.: 2001. – 41 с.
3. Боблях С.Р. Відновлювальні джерела енергії / C. Р.Боблях, М.М. Мельнійчук, В.С. Мельник. – Луцьк: ВНУ імені Лесі Українки, 2012. – 227 с.
4. Васько П.Ф. Мала гідроенергетика України: реалії сьогодення та аспекти подальшого розвитку / П.Ф. Васько, Ю.О. Вихорєв // Відновлювана енергетика. – К.: 2008. - №2. – с. 62-65.
5. Величко С. А. Альтернативна енергетика України. Матеріали для уроків, факультативів, МАН / С. А. Величко, О. С. Третьяков – Х. : Вид. група «Основа», 2010. – 128 c.
6. Волеваха М.М. Енергетичні ресурси України / М.М. Волеваха, М.І. Гойса. – К.: Наукова думка, 1967. – 132 с.
7. Гелетуха Г. Г. Энергетический потенциал биомассы в Украине / Г. Г. Гелетуха, З. А. Марценюк // Промышленная теплотехника. – 1998. – Т. 20. – № 4. – с. 52-55.
8. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www. ukrstat.gov.ua
9. Енергетика України на початку XXI століття. Енергоефективність та відновлювані джерела енергії // Відновлювана енергетика. – К.: 2008. - №1. – с. 76-96.
10. Енергетична стратегія України на період до 2030 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.mpe.kmu.gov.ua
11. Закон України «Про альтернативні джерела енергії» // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 24.
12. Кудря С.О. Нетрадиційні та відновлювані джерела енергії / С.О. Кудря. – К.: НТУУ «КПІ», 2012. – 489 с.
13. Кудря С.О. Перспективи розвитку відновлювальної енергетики в Україні // Матеріали Другого міжнародного «Energy Industry Forum», 30 червня 2011 року, м. Київ, Україна. – 2011. – 31 с.
14. Кузьмінський Є.В. Стан, проблеми та перспективи біоенергетики в Україні / Є.В. Кузьмінський, Н.Б. Голуб, Щурська К.О // Відновлювана енергетика. – К.:2009. - №4. – с. 70-79.
15. Морозов Ю.П. Про розвиток геотермальної енергетики в Україні / Ю.П. Морозов // Відновлювана енергетика. – К.: 2007. - №3. – с. 65-76.
16. Мхитарян Н.М. Энергетика нетрадиционных и возобновляемых источников / Н.М. Мхитарян. – К.: Наукова думка, 1999. – 320 с.
17. Мхитарян Н.М. Основные направления и стратегия розвития возобновляемой энергетики в Украине / Н.М. Мхитарян // Відновлювана енергетика. – К.: 2005. - №1. – с. 8-18.
18. Мхітарян Н.М. Стан та розвиток альтернативних джерел енергії в Україні за період дії Програми НВДЕ 1997-2005 рр. / Н.М. Мхітарян, С.О. Кудря, А.Р. Щокін // Відновлювана енергетика. – К.: 2006. - №4. – с. 7-17.
19. Переосмислюючи стратегію розвитку: Національна доповідь з питань реалізації державної політики у сфері енергоефективності за 2010-11 роки / М. Пашкевич, В. Григоровський, В. Гавриленко, О. Запорожець, Я. Мовчан [та ін.]. – К., Держенергоефективності НАУ, 2012. – 280 с.
20. Сиротюк М.І. Поновлювальні джерела енергії: навчальний посібник / М.І. Сиротюк. – Л.: ВЦ ЛНУ імені Івана Франка, 2008. – 248 с.
21. Харківський Б.Т. Енергоресурсозбереження / Б.Т. Харківський, В.Ф. Косенко, С.Т. Сімененко. – Луганськ: Ноулідж, 2012. – 213 с.
22. Черванев И.Г. Введение в инвайронментальную энергетику. Энергетика устойчивого развития / И.Г. Черванев, В.А. Боков. – Х.: ХНУ имени В.Н. Каразина, ТНУ им. В.И. Вернадского, 2004. – 126 с.

Серга Т.О. ФУНКЦІОНАЛЬНА СТРУКТУРА БУДІВЕЛЬНО-ІНДУСТРІАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ РЕГІОНУ (НА ПРИКЛАДІ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

 Метою написання статті є дослідження сучасної функціональної структури БІК Київської області і розробка напрямків її вдосконалення.
Проведено структурування будівельно-індустріальних комплексів за видами економічної діяльності.
Результатом проведеного дослідження є чітко визначена функціональна структура будівельної індустрії, що відповідає сучасним вимогам. Визначено склад промисловості будівельних матеріалів загалом та в межах Київської області. Проведено аналіз розміщення підприємств будівельно-індустріального комплексу Київської області, зокрема промисловості будівельних матеріалів.
Дослідження функціональної структури проведено відповідно до КВЕД. Дане дослідження є актуальним у зв'язку зі змінами даної класифікації у 2010 р. Дослідження теоретичних основ формування структури комплексу у поєднанні з прикладною стороною дасть змогу зробити вивчення БІК більш повноцінним та використовувати результати на практиці.
Ключові слова: функціональна структура, будівельно-індустріальний комплекс, будівництво, промисловість будівельних матеріалів.
Список використаних джерел:
1. Бурка Й.А. Основи географії будівельної індустрії України: - Чернівці: Рута, 2001. - 175 с.
2.Державна служба статистики України [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://kved.ukrstat.gov.ua/KVED2010/kv10_i.html
3.Головне управління статистики у Київській області [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://oblstat.kiev.ukrstat.gov.ua/content/p.php3?c=456&;lang=1
4. С.І. Іщук. Промислові комплекси України. Наукові основи територіальної організації: Навч. посіб. для студ. екон. та геогр. спец. вищ. навч. закл. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2003. – 248 с.

 ПАМ’ЯТАЄМО

 ПОВІДОМЛЕННЯ

 ЮВІЛЕЇ

 КОЛОНКА РЕЦЕНЗЕНТА

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ

1.Адамович Зоряна Михайлівна – аспірант кафедри країнознавства та туризму, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна.
2.Андріюк Роман Олександрович – аспірант, Інститут географії НАН України, м. Київ, Україна.
3.Бейдик Олександр Олексійович – доктор географічних наук, професор, професор кафедри країнознавства та туризму, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна.
4.Бойко Ірина Дмитрівна – асистент кафедри географії та менеджменту туризму, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, м. Чернівці, Україна.
5. Бордун Ореста Юріївна – кандидат географічних наук, доцент, доцент кафедри туризму, географічний факультет, Львівський національний університет імені Івана Франка, м. Львів, Україна.
6.Бухтіярова Фаїна Олександрівна – лаборант кафедри географії та менеджменту туризму, географічний факультет, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, м. Чернівці, Україна.
7.Городиський Юрій Ярославович – аспірант кафедри географії України, географічний факультет, Львівського національного університету імені Івана Франка, м. Львів, Україна.
8.Гунченко Олена Олександрівна – кандидат біологічних наук, старший викладач кафедри економічної та соціальної географії та методики викладання, Криворізький педагогічний інститут ДВНЗ «Криворізький національний університет», Кривий Ріг, Україна.
9.  Деркач Уляна Василівна – асистент кафедри туризму, географічний факультет, Львівський національний університет імені Івана Франка, м. Львів, Україна.
10. Владійчук Катерина В’ячеславівна – аспірант кафедри гідрометеорології та водних ресурсів, географічний факультет, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, м. Чернівці, Україна.
11. Зуб Яна Олександрівна – студентка кафедри країнознавства та туризму, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна.
12. Калько Андрій Дмитрович – доктор географічних наук, доцент, завідувач кафедри географії і туризму, Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені акад. С. Дем’янчука, м. Рівне, Україна.
13.Книш Олександра Андріївна – студентка кафедри країнознавства та туризму, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна.
14.Колотуха Олександр Васильович – кандидат географічних наук, доцент, доцент кафедри географії та геоекології, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, м. Кіровоград, Україна.
15.Курнакова Анастасія Юріївна – студентка кафедри країнознавства та туризму, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна.
16.Малиновська Оксана Юріївна – кандидат географічних наук, доцент, доцент кафедри країнознавства та туризму, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна.
17.Миронова Ольга Сергіївна – студентка кафедри країнознавства та туризму, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна.
18.Наконечна Вікторія Русланівна – студентка кафедри географії України, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна.
19. Пацюк Вікторія Сергіївна – кандидат географічних наук, доцент кафедри фізичної географії, краєзнавства та туризму, Криворізький національний університет, м. Кривий Ріг, Україна.
20.Підлісецька Ірина Олександрівна – кандидат географічних наук, асистент кафедри геодезії та картографії, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна.
21. Простякова Юлія Миколаївна студентка кафедри країнознавства та туризму, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна.
22. Серга Тетяна Олександрівна – аспірант кафедри економічної та соціальної географії, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна.
23. Сировець Сергій Юрійович – кандидат географічних наук, доцент кафедри країнознавства та туризму, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна.
24. Смирнов Ігор Георгійович – доктор географічних наук, професор, професор кафедри країнознавства та туризму, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна.
25. Тагієва Альбіна Фазіль кизи – студентка кафедри країнознавства та туризму, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна.
26. Ткачук Леоніла Миколаївна – кандидат географічних наук, доцент, доцент кафедри країнознавства і туризму, Інститут міжнародних відносин, Національний авіаційний університет, м. Київ, Україна
27. Удовиченко Вікторія Віталіївнакандидат географічних наук, доцент, доцент кафедри географії України, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна.
28. Хільчевська Ірина Геннадіївна – кандидат географічних наук, доцент, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна.
29. Чичкань Анастасія Ігорівна – студентка кафедри країнознавства та туризму, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна.
30. Шипко Андрій Леонідович – кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри педагогіки, Херсонський державний університет, м. Херсон, Україна.
31. Явкін Вячеслав Григорович – кандидат географічних наук, доцент, завідувач кафедра географії та менеджменту туризму, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, м. Чернівці, Україна.
32. Яценко Борис Павлович – доктор географічних наук, професор, професор кафедри країнознавства та туризму, географічний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна.



Обновлено 24.02.2017 17:29